Стратегії "м’якої сили" в геополітиці Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу та Російської Федерації - Автореферат

СТРАТЕГІЇ «МЯКОЇ СИЛИ» В ГЕОПОЛІТИЦІ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ, ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇРобота виконана у відділі трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Науковий керівник: доктор політичних наук, професор МАКАРЕНКО Євгенія Анатоліївна, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, провідний науковий співробітник відділу трансатлантичних досліджень. Захист дисертації відбудеться «14» грудня 2010 року о 15-30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 01030, м.У політичному протиборстві за лідерство у світовому співтоваристві вагому роль відіграють стратегії «мякої сили», які розглядаються як державні документи, що мають водночас історичну і політичну значимість, оскільки упродовж їх здійснення вони зазнають конструктивних змін (від стратегій «жорсткої» до стратегій «мякої» і «розумної» сили), зумовлених новими викликами і загрозами для міжнародної стабільності і миру. Відтак, наукова проблема дослідження полягає у спробі осмислення стратегій «мякої сили» Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу та Російської Федерації як складової зовнішньої та безпекової політики провідних політичних акторів міжнародних відносин, а авторське бачення проблеми ґрунтується на доцільності розгляду базових пріоритетів політики «мякого впливу» та зясування її особливостей у процесах розвязання складних геополітичних проблем сучасності. У зарубіжній і вітчизняній політології аналіз стратегій «мякої сили» здійснювався переважно у межах дескриптивного підходу, що зумовлює відносність положень і висновків у контексті конкретних політичних ситуацій, тому політико-системний аналіз, який використано в дисертаційній роботі і який розуміється як метод виявлення ключових властивостей альтернативних версій політичного курсу на основі комплексного осмислення проблеми, вважаємо переважним, оскільки він охоплює значний спектр обовязкових методичних та концептуальних елементів, що можуть суттєво впливати на принципові показники міжнародної взаємодії. Особливий внесок в осмислення «мякої сили» як політичної категорії належить таким відомим науковцям, як Дж.Най, Дж.Акшай, Р.Армітідж, Зб.Бжезинський, Р.Кейган, Р.Кеохейн, А.Коен, М.Кокс, М.Лібіцкі, С.Люкс, Дж.Меттерн, У.Оуенс, І.Пармар, М.Рубін, Н.Сноу, С.Уолт, М.Фрейзер, Ф.Фукуяма, П. ван Хем, К.Хілл та ін., прикладні аспекти наукової проблеми «мякої сили» висвітлено в працях російських фахівців - О.Бірюкова, М.Буланова, Ю.Давидова, О.Дугіна, О.Жизневської, О.Журавльової, А.Казанцева, В.Капіцина, А.Крутських, І.Лебедевої, О.Леонова, О.Манойла, В.Межуєва, О.Мельвіля, В.Меркушева, Г.Мирського, М.Модіна, Г.Павловського, І.Панаріна, О.Солнцева, Е.Соловйова, В.Трибрата, Г.Филимонова, С.Чернова, І.Шуміліної та ін., вітчизняні розробки з окремих аспектів «мякої сили» як складової зовнішньополітичних та безпекових стратегій представлено у загальних та спеціальних дослідженнях О.Бахтіярова, О.Бодрука, В.Головченка, В.Горбатенка, В.Гури, А.Гуцала, О.Дзьобаня, Д.Дубова, І.Дудко, О.Зернецької, Є.Камінського, Б.Канцелярука, В.Ліпкана, О.Литвиненка, Є.Макаренко, О.Михайловської, С.Недбаєвського, М.Ожевана, І.Погорської, О.Потєхіна, Г.Почепцова, М.Рижкова, О.Сосніна, С.Федуняка, С.Шергіна, І.Хижняка, Л.Чекаленко, С.Юрченка та ін. · здійснити компаративний аналіз стратегій «мякої сили» США, ЄС та РФ, дослідити на оригінальних джерелах особливості «мякого впливу» вищезазначених акторів світової політики; встановити принципові відмінності між базовими стратегіями «мякої сили» і реальною практикою міжнародних впливів у світовій політиці; розглянути складові стратегій «мякої сили» США, ЄС та РФ; виявити причинно-наслідкові звязки між потенціалом міжнародних впливів та ступенем їх ефективності у світових політичних процесах;Перший розділ - «Концептуальні та методологічні засади політики «мякої сили» у міжнародних відносинах» присвячено зясуванню стану розробки наукової проблеми, формулюванню концептуально-методологічних підходів дослідження, аналізу доробку зарубіжних і вітчизняних науковців щодо стратегій «мякої сили» провідних міжнародних акторів - США, ЄС та РФ у системі міжнародних відносин. Використані в дисертації джерела за походженням, формою та змістом умовно можна поділити на такі групи: теоретичні роботи зарубіжних науковців, дослідження яких присвячено аналізу концепції «мякої сили» в умовах інтеграції сучасного політичного середовища, зясуванню потенціалу міжнародного впливу «жорсткої», «мякої» та «розумної» сили на взаємодію провідних політичних акторів світу (США, ЄС та РФ) та ефективності використання стратегій «мякого домінування» у світовій політиці, зокрема, класичні і модерні праці Дж.Ная, Р.Армітіджа, Зб.Бжезинського, Р.Кейгана, Р.Кеохейна, А.Коена, М.Кокса, У.Оуенса, Н.Сноу та ін.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ