Страхування майна громадян в Україні - Автореферат

Київський національний економічний університет Спеціальність 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредитРобота виконана на кафедрі страхування Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Артюх Тетяна Михайлівна, Київський національний економічний університет, доцент кафедри страхування Тараса Шевченка, декан економічного факультету, завідувач кафедри економічної теорії кандидат економічних наук, доцент Шумелда Ярослав Павлович, Тернопільська академія народного господарства, завідувач кафедри страхування, декан Україно-Польського факультету фінансів і страхування. Захист відбудеться “26 ”березня 2004 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.02 Київському національному економічному університеті за адресою 03680, м.Таке страхування було поширене на теренах України і в останні десятиріччя перед набуттям країною державної незалежності. Це зумовлено низьким рівнем платоспроможності населення, втратою більшістю його довіри до страхування, а також недосконалістю правової бази страхування, що в сукупності призвело до затримки формування ринку відповідних страхових послуг. Зокрема, потребують теоретико-методологічного обґрунтування підходи до оцінки ризику при укладенні договорів страхування, визначення показників ефективності страхування майна громадян, доцільності відновлення обовязкового страхування будівель, запровадження нових видів страхових послуг. Запропоновано визначення оцінки ризику в майновому страхуванні, яке розглядається як комплекс заходів щодо аналізу обєкту страхування, ризикових обставин та визначення розміру максимального збитку, які проводяться страховиком для вирішення питання щодо прийняття ризику на страхування і визначення плати за страхування; розроблено пропозиції щодо внесення змін до законодавчих і нормативних актів, які регулюють діяльність страховиків зі страхування майна громадян, зокрема, обґрунтовано необхідність доповнення переліку прав страхувальника і страховика в Законі України “Про страхування”; обовязків аварійного комісара - в Постанові Кабінету Міністрів України “Про організацію діяльності аварійних комісарів”;Така класифікація може бути використана страховиком при створенні інформаційної бази обліку ризиків для здійснення актуарних розрахунків, встановлення обсягу страхової відповідальності та проведення оцінки ризику при укладанні договорів страхування. початок ХХ ст.), коли страхування майна громадян почало проводитися в обовязковій та добровільній формі переважною кількістю існуючих у ті часи страхових товариств у містах та сільській місцевості; третій (середина ХХ ст.), коли страхування майна громадян в обовязковій і добровільній формі здійснювалось в умовах державної монополії одним страховиком - Укрдержстрахом; четвертий (з кінця ХХ ст.), коли страхування майна громадян почало здійснюватися великою кількістю страхових компаній в умовах страхового ринку України. Це сталося внаслідок зміни страховиками звичних для страхувальників умов страхування та впливу факторів соціального характеру (зниження рівня доходів населення та втрата його довіри до фінансових установ, і зокрема, страхових компаній). На третьому етапі страховик має вирішити приймати на страхування майно чи відмовити у його страхуванні. Щоб запровадити такий порядок оцінки ризику страховику необхідно: організувати статистичне спостереження та облік страхових випадків за різними видами майна громадян; застосовувати виключно письмову форму подачі заяви про страхування майна; здійснювати обовязковий огляд такого майна; розробити конкретні рекомендації для страхувальників, орієнтовані на усунення або мінімізацію можливих негативних наслідків ризику; чітко визначити у правилах страхування умови проведення оцінки ризику.На підставі дослідження різних видів ризиків, що загрожують майну громадян, запропоновано їх класифікацію, яка може бути використана страховиками при створенні інформаційної бази обліку ризиків для здійснення актуарних розрахунків, встановлення обсягу страхової відповідальності та проведення оцінки ризику при укладанні договорів страхування. початок ХХ ст.), коли страхування майна громадян почало проводитися в обовязковій та добровільній формі переважною кількістю існуючих у ті часи страхових товариств у містах та сільській місцевості; третій (середина ХХ ст.), коли страхування майна громадян в обовязковій і добровільній формі здійснювалось в умовах державної монополії одним страховиком - Укрдержстрахом; четвертий (з кінця ХХ ст.), коли страхування майна громадян почало здійснюватися великою кількістю страхових компаній в умовах страхового ринку України.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ