Страховий захист виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТРРоботу виконано в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук. Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН Демяненко Микола Якович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, заступник директора з наукової роботи. Захист відбудеться 9 червня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.02 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, Київ, МСП, вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, Київ, МСП, вул.Природно-кліматичні ризики належать до тих, що найбільше загрожують безперебійності та стабільності виробництва продукції рослинництва. При цьому за прогнозами фахівців вплив зазначених ризиків із часом не тільки не зменшиться, а буде лише посилюватися, що свідчить про необхідність активізації страхового захисту на всіх рівнях. Це потребує перегляду сучасної організації страхового захисту виробництва продукції рослинництва з метою її удосконалення та адаптації до вимог СОТ, і забезпечення виходу субєктів господарювання на нові ринки з високоякісною продукцією. Методи аналізу і синтезу використовувалися з метою уточнення категорії “страховий захист”, метод узагальнення - з метою удосконалення класифікації способів страхового захисту, розкриття особливостей прояву природно-кліматичних ризиків у сфері виробництва продукції рослинництва та запровадження державних сільськогосподарських страхових програм в умовах членства України в СОТ. удосконалено: - теоретичні засади страхового захисту, зокрема, уточнено категорію “страховий захист” з виділенням вузького, коли розуміється лише страхування, та широкого значення, коли враховуються й інші способи страхового захисту, а саме: самострахування, взаємне страхування тощо.Зокрема, коли “страховий захист” вживається у вузькому значенні й ототожнюється зі страхуванням, та в широкому, коли розуміються й інші способи протистояння ризикам, такі як самострахування, взаємне страхування і т.п. Виділено класифікаційні ознаки страхового захисту виробництва продукції рослинництва: за цільовим призначенням і господарською цінністю продукції рослинництва (страховий захист виробництва основної, супутньої та побічної продукції); відповідно до галузей рослинництва, які розрізняють за способом виробництва окремих культур (страховий захист виробництва продукції рільництва, овочівництва, плодівництва, баштанництва, ягідництва, луківництва); за способом організації страхового захисту (страховий захист, що досягається шляхом використання самострахування, акціонерного страхування, взаємного страхування, централізованого методу або їх комбінації). Розкриття історичних аспектів страхування у сфері сільського господарства допомогло виокремити наступні важливі періоди, а саме: період, для якого характерне зародження страхування посівів від градобиття; плановий період, під час якого страхування було оголошено монополією держави і проводилося переважно в обовязковій формі та період ринкових перетворень, коли страхування стало одним із видів підприємницької діяльності і зявився досвід його здійснення у сфері виробництва продукції рослинництва з державною підтримкою. Зясовано особливість страхового фонду страховика в умовах ринкової економіки, а саме: метою його створення є вирішення суперечливих інтересів субєктів страхових відносин, які полягають в управлінні страховиком авансованими грошовими коштами страхувальників стосовно організації їх страхового захисту та реалізації майнового інтересу страховика, що втілюється у здійсненні ним страхової діяльності з метою одержання прибутку. У другому розділі - “Стан страхового захисту виробництва продукції рослинництва в Україні” - узагальнено особливості прояву природно-кліматичних ризиків у сфері виробництва продукції рослинництва, визначено основні переваги та недоліки способів страхового захисту та особливості їх використання сільськогосподарськими підприємствами залежно від рівня прояву природно-кліматичних ризиків, удосконалено класифікацію способів страхового захисту, розглянуто практику здійснення страхового захисту виробництва продукції рослинництва.Встановлено неоднозначне трактування категорії страхового захисту, тому нами виокремлено вузьке її значення, коли розуміється лише страхування, та широке, коли враховуються й інші способи страхового захисту: самострахування, взаємне страхування тощо. Зясовано, що в контексті широкого тлумачення страхового захисту, страховий фонд доцільно розглядати як ресурси, що залежно від його організаційної форми, можуть мати як грошову, так і матеріально-речову форму, а їх призначення є наперед визначеним і полягає у забезпеченні захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб на випадок настання ймовірних небезпек.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ