Розвиток страхового ринку в Україні як фактору стабільності економіки. Необхідність конкурентоспроможності страховиків резидентів. Стан та розвиток ринків фінансових послуг в країні. Створення дієвої системи захисту інтересів громадян, підприємців.
Послідовний перехід нашої країни до ринкової економіки обєктивно зумовлює зростання потреби у страховому захисті усіх субєктів ринку. Саме наявність такої потреби та реальна можливість її задоволення характеризують ступінь розвитку економіки тієї чи іншої країни, дають уявлення про рівень захищеності її юридичних і фізичних осіб. Реформування усієї системи економічних відносин, соціальні перетворення та трансформаційні зрушення, що відбуваються в Україні, надають особливої ваги розвязанню проблеми страхового захисту, спонукають до пошуку дійових механізмів акумуляції ресурсів страховиків і страхувальників.Так у шумерів торгівцям видавали грошову позику для створення “спільної каси”, щоб захистити їхні інтереси на випадок втрати вантажу під час перевезення. У законах вавілонського царя Хамурапі (2тис. р. до н.е.) передбачалося укладання угоди між учасниками торгового каравану про те, щоб разом відшкодувати збитки, яких зазнав хтось з них у дорозі від нападу розбійників, пограбування та інше. У Стародавньому Римі було поширене взаємне страхування ритуальних витрат, бо надавали великого значення культу похорону. У XVII столітті страхуванням охоплюється і діяльність сільських господарств: страхування посівів від знищення або пошкодження градом. Особливо активно страхування починає впроваджуватися в період розвитку капіталістичної економіки.Більша частина договорів страхування укладається на основі вільного волевиявлення сторін: страхувальник не зобовязаний укладати договір страхування, а страховик має право відмовитися від прийняття ризиків страхувальника. Проте в окремих випадках, коли компенсація збитку та участь у цьому страховика мають суспільний інтерес і необхідність, ступінь свободи сторін договору страхування суттєво обмежується. При цьому замість права на укладення договору страхувальника зявляється обовязок укласти договір страхування, а у страховика - взяти ризик на страхування. В обовязковому страхуванні відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено перелік обєктів, що підлягають страхуванню, максимальні страхові тарифи, рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Отже, при укладення договору обовязкового страхування ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишається “свободи маневру”, адже всі суттєві моменти будь-якого виду обовязкового страхування, навіть сама форма договору, заздалегідь визначені законодавчими актами.До внутрішньої структури страхового ринку нашої держави належать: - страхові продукти (послуги за конкретними видами договорів страхування); Зовнішнє середовище страхового ринку складається з елементів, якими страховик може управляти, та з тих, на які він впливати не може, але повинен їх враховувати у своїй діяльності. До складових, на які страховик може впливати, належать: ринковий попит, конкуренція, ноу-хау страхових послуг, інфраструктура страхового ринку тощо. До особистого страхування належать такі види страхування: страхування життя і здоровя громадян, страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування спортсменів вищих категорій, працівників державної лісової охорони, спеціалістів ветеринарної медицини, службових осіб державних податкових інспекції, суддів, донорів крові, народних депутатів, працівників прокуратури, митних органів, осіб складу органів і підрозділів внутрішніх справ, контрольно-ревізійної служби в Україні тощо. Посередницька діяльність страхових брокерів у страхуванні здійснюється як винятковий вид діяльності і може поєднувати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, повязану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування, в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою зі страхувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні.Враховуючи роль і значення страхування в ринковому господарстві, держава не може залишити без уваги цю галузь і бере її під свій контроль. Державне регулювання страхової діяльності повинно: 1) не допускати на ринок фіктивні компанії, які можуть нанести збиток як страхувальникам так і страховій справі в цілому; 2) сприяти діяльності на страховому ринку компаній, що мають міцну фінансову та правову основу; 17 вересня 1993 був визначений єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює відповідний нагляд - Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю - Укрстрахнагляд. Департамент забезпечує проведення Міністерством фінансів України державної політики стосовно не лише страхування, а й фінансових установ та ринків.Перестрахування є складовою ринку страхових послуг, має власну історію розвитку, правові основи та специфіку, які майже не збігаються з технікою прямого страхування. Можна сказати, що перестрахування є “вторинним” страхуванням або специфічним страхуванням самих страховиків.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Тенденції розвитку страхування
1.1 Передумова виникнення страхування
1.2 Форми страхування
Розділ 2. Страховий ринок України
2.1 Структура страхового ринку України
2.2 Державний нагляд за страховою діяльністю
Розділ 3. Фактори впливу на страхову діяльність
3.1 Сутність та зміст перестрахування
3.2 Інвестиційна політика страховика
3.3 Необхідність конкурентоспроможності страховиків резидентів. Обмеження страхового поля для страховиків нерезидентів
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
