Розгляд головних особливостей впливу екзистенційного підґрунтя страху смерті на інтенцію до морально-етичного самовдосконалення людини, аналіз проблем. Філософська рефлексія щодо теми смерті як глибинний фундамент для розуміння основ життя людини.
Страх смерті як екзистенційна проблема екзистенційний підґрунтя філософський рефлексіяТому, неможливо розглядати проблему страху смерті поза контекстом загальної екзистенційної ситуації людини, яка живе в конкретну культурно-історичну епоху. Очевидно, що саме в цьому елімінуванні трансцендентного як опори для автентичного смислу життя і криється причина страху смерті в патологічних формах, що мають місце в сучасній західній секулярній культурі. Тривога небуття, яка руйнує логоцентричність буття, і страх смерті як логічний наслідок цієї тривоги, спричиняють протест людини, її намагання хоч якось виправдати своє існування, що виливається або в індивідуальні деструктивні форми, такі як суїцид, (коли тривога переростає у відчай), або в соціальні деструктивні форми: неофашизм, екстремізм, расизм (у разі підміни Абсолюту квазіабсолютами). На основі здійсненого філософсько-етичного аналізу проблеми страху смерті та його екзистенційного коріння, визначено та сформульовано наступні теоретичні положення, які мають елемент наукової новизни і виносяться на захист: - доведено, що страх смерті має плідне духовно-етичне спрямування, якщо в процесі його переживання людина долає межі повсякденної раціональності, в результаті чого загострюється проблема її власного існування, проблематизується питання смислу життя. В залежності від відповіді на ці фундаментальні запитання, онтичні тривога і жах можуть бути як конструктивними (якщо спонукають людину на шлях до самої себе), так і деструктивними факторами (якщо призводять до „втечі» людини від самої себе, метафізичного забуття) в духовному житті людини;Проведений аналіз проблеми страху смерті та його морально-етичних вимірів дозволяє зробити основний висновок: не осягнувши смисл і значення смерті, ми не зможемо зрозуміти моральну цінність життя. Одностороннє і упереджене ставлення до смерті в сучасній західній культурі, табуювання теми смерті унеможливлює моральне удосконалення особистості, сплощує її духовно-гуманістичний вимір. Але смерть своїм фактом вириває людину від звичного, усталеного існування в світі буденності та штучної раціональності. В ситуації смерті наша раціональна картина світу може похитнутися, бо смерть зазіхає на самі підвалини раціональності, показує людині всю марність її існування. Разом з тим, смерть є культурно обумовленим феноменом; відношення до смерті залежить від світоглядних підвалин конкретної історичної епохи, уявлень про буття і небуття.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
