При низкой оригинальности работы "Історико-стилістичний аналіз твору О.Т. Гречанінова "На зорі"", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Думка його завжди визначена, ясна, виклад відрізняється простотою, відсутністю заплутаності, химерності, розвиток логічно, природно, хоча особливої фантазії і винахідливості у розвитку автор і не проявляє. Особливо виділяються серії його «дитячих пісень», близьких до народних: «Ай дуду» (6 пісень, 1903), «Півник» (збірник російських народних пісень, 20 №, 1906), «Сніжинки» (10 пісень, 1907). Семен Якович Надсон виступив у пресі як продовжувач традицій громадянської поезії Некрасова, але похмура епоха реакції 80-х років наклала свій відбиток на його творчість. Ця частина виділяється двома (23 - 31 такти та 33 - 44 такти) неквадратними періодами та відповідає будові другої строфі вірша. Наприклад, у 3 такті септакорд третьої щаблини з підвищеною терцією підкреслює образ небес, сповнюючи його піднесеністю; у 16 такті зменшений тонічний акорд розкриваю таємничу висоту, у якій втопають хмаринки.
План
Репетиційний план: Будуючи хід репетиції диригент повинен чітко проаналізувати твір, визначати його складні місця для роботи над ними.
Основними труднощами у творі «На зорі» О. Гречанінова є: · Інтонаційний план (наявність альтерованих звуків, відміна ключових знаків та стрибків);
· Темповий та ритмічний план
· Дикційний план;
· Художнє оформлення твору.
Спираючись на проаналізований музичний матеріал твору, диригентові краще вивчати твір на розвідних репетиціях.
Першим степом вивчення твору «На зорі» є інтонаційний розбір. У цьому етапі, диригент разом з співаками виконується найскладніші місця твору, де е наявність альтерованих звуків та відмін ключових знаків.
Другим степом є темпова та ритмічна організація твору. Для досягнення цього поетичний текст твору чітко вимовляється у темпі та у ритмі, які використанні у творі, а потім проспівується.
При дикційному етапі важливо промовляти текст твору перебільшуючи силу вимови, чітко проговорюючи кожну букву.
Після того, як словесний и музичний матеріал вивчено досконало слід переходити до художнього оформленню твору: динаміка, фермати, звуковедення, орфоепія, акценти.
Характер диригентського жесту: Legato вимагає звязного ведення звуку; отже, і рухи рук диригента повинні виражати звязне, плавний рух з ледь помітними лише поштовхами в точках зміни часток. Опора руху рук при цьому повинна знаходитися в передпліччі і плечі.
При показі нюансу форте (f) кисті руки і корпус диригента повині напружуватися відповідно силі звучності даного місця твору. І навпаки, руки і корпус диригента набувають мякість відповідно до нюансу піано (p)
Процес переходу від піано до форте - крещендо (посилення звучності) повинен супроводжуватися поступовою напругою всього диригентського апарату, перехід від форте до піано - димінуендо (ослаблення звучності) - поступовим його помякшенням.
Також диригентові можна застосовувати жести, які сприяють поліпшенню ладу та мають суттєве значення у диригування. Для показу важкого в інтонаційному або вокальному відношенні місця застосовуються жести, які потребують необхідного підвищення або пониження інтонації.
Важливо відмітити, що диригент повинен чітко користуватися диференціацією рук - ясно показувати проведення мелодійних ліній кожної партії, їх вступи та зняття звуку.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
