Історико-мистецькі особливості храмової архітектури Волині XVII-XVIII ст. - Автореферат

Вивчення традицій і новаторства в архітектурі, аналіз художньо-естетичного світу, створеного народом протягом багатьох століть, без сумніву, допомагає всебічно вирішувати актуальні завдання сьогодення. Наукову роботу по дослідженню памяток архітектури України проводить Київський науково-дослідний інститут теорії, історії архітектури і містобудування , Академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київський науково-дослідний інститут містобудівництва, інститути ”Укрпроектреставрація”, ”Укрзахідпроектреставрація”. Проведення даних досліджень ще більше стали актуальними після святкування 1000-ліття хрещення Русі, коли у багатьох містах і селах почали споруджуватись церкви і костели, значна частина яких зводиться непрофесійно, без врахування регіональних традицій та правил архітектури християнських храмів. Проведене комплексне дослідження памяток деревяної та камяної храмової архітектури Волині XVII - XVIII ст. дозволило отримати наступні наукові результати: - встановлено фактори, які впливали на розташування, композиційно-планувальне вирішення храмів; По матеріалах дослідження автором опубліковано шість статей, в яких проведено історико-мистецьку характеристику храмів Волині, визначено особливості розташування храмів та монастирів, їх композиційні та архітектурно-планувальні вирішення, методи спорудження деревяних церков і камяних храмів.Досліджено історичні, соціально-економічні та політичні умови спорудження православних та католицьких храмів на Волині, запропоновано періоди розвитку, активізації та певного спаду будівництва храмів протягом XVII-XVIII ст. Розвиток мурованого храмового будівництва на Волині у досліджуваний час запропоновано розділити на наступні періоди: 1-перша половина XVII ст. Встановлено, що соціально-економічні та етно-культурні умови розвитку Волині мали безпосередній звязок із храмовим будівництвом краю, а саме: чинили вплив на активізацію чи спад у спорудженні храмових памяток, на архітектурно-мистецьке вирішення споруд, на перевагу православного чи католицького будівництва у регіоні, на використання тих чи інших матеріалів при зведенні церков і костелів, на творчість народних майстрів і , на поширення різних мистецьких стилів із Західної Європи на Волині. Базуючись на місцевих традиціях і застосовуючи елементи західноєвропейських стилів архітектури, муроване православне будівництво на Волині у досліджуваний період набуває найбільшого розквіту; найпоширенішим став наступний тип церков: однонефні, з бабинцем і вівтарем, найчастіше одно-і двоверхі, з домінантою центральної бані. Охарактеризовано конструктивно-технічні прийоми, які використовувались при зведенні деревяних і камяних культових споруд на Волині у XVII-XVIII ст., визначено особливості конструктивних елементів у волинських храмах та простежено звязок конструктивно-технічних характеристик церков і костелів з використанням тих чи інших матеріалів, властивих саме для волинської школи храмового будівництва.

1. Серед різноманітних історико-мистецьких комплексів та окремих памяток України в якості основних обєктів дослідження вибрані храмові споруди Волині, які побудовані у XVII-XVIII ст., як найбільш значна група памяток архітектури. Результати наукової роботи показали, що попередніми дослідниками недостатньо глибоко і повно проведено комплексний аналіз історико-мистецьких особливостей храмової архітектури Волині досліджуваного періоду.

2. Проведено історико-мистецький аналіз памяток деревяної та камяної храмової архітектури регіону, їх архітектурно-художню характеристику. Досліджено історичні, соціально-економічні та політичні умови спорудження православних та католицьких храмів на Волині, запропоновано періоди розвитку, активізації та певного спаду будівництва храмів протягом XVII-XVIII ст.

Розвиток деревяного будівництва на Волині у XVII-XVIII ст. запропоновано поділити на наступні періоди: 1- перша половина XVII ст.;

2- друга половина XVII ст.;

3- перша половина XVIIICT.;

4- друга половина XVIIICT.

Розвиток мурованого храмового будівництва на Волині у досліджуваний час запропоновано розділити на наступні періоди: 1- перша половина XVII ст. ;

2- друга половина XVII ст.;

3- початок - 70-ті роки XVIII ст.;

4- 70-ті роки - кінець XVIII ст.

Встановлено, що соціально-економічні та етно-культурні умови розвитку Волині мали безпосередній звязок із храмовим будівництвом краю, а саме: чинили вплив на активізацію чи спад у спорудженні храмових памяток, на архітектурно-мистецьке вирішення споруд, на перевагу православного чи католицького будівництва у регіоні, на використання тих чи інших матеріалів при зведенні церков і костелів, на творчість народних майстрів і , на поширення різних мистецьких стилів із Західної Європи на Волині.

3. Простежено зародження, розвиток та розквіт у XVII-XVIII ст. школи волинського народного деревяного храмового зодчества. Вона має давні традиції спорудження церков, а памятки XVII-XVIII ст. найбільш яскраво репрезентують особливості деревяного церковного будівництва Волині. Для регіону найбільш характерні присадкуваті, тризрубні церкви, з однією або трьома широкими банями, з рівновисокими зрубами або домінантою центру.

4. Православне муроване храмове будівництво Волині сягає корінням у часи Київської Русі. Давні традиції камяного зодчества знайшли новий розвиток у XVII-XVIII ст., активно використовуючи надбання архітекторів із Західної Європи. Базуючись на місцевих традиціях і застосовуючи елементи західноєвропейських стилів архітектури, муроване православне будівництво на Волині у досліджуваний період набуває найбільшого розквіту; найпоширенішим став наступний тип церков: однонефні, з бабинцем і вівтарем, найчастіше одно- і двоверхі, з домінантою центральної бані. Простежено звязок деревяного та мурованого храмового будівництва на Волині.

5. Католицьке муроване храмове будівництво Волині має тісні звязки із Західною Європою, з Річчю Посполитою. Воно не має історичного коріння у регіоні, тому у костелах переважно використовуються західноєвропейські традиції архітектурно-мистецького вирішення храмів. Проте часто зустрічаються зразки застосування елементів волинського народного деревяного чи мурованого культового зодчества при зведенні католицьких храмів. Найбільш поширений тип костелів на Волині у XVII-XVIII ст.: тринефні, чотири-, шестистовпові базиліки, з куполом, з фронтоном на головному фасаді.

6. Проведено кількісну та якісну характеристику особливостей розташування церков, костелів та монастирських комплексів у населених пунктах. Визначено, що у досліджуваний період на Волині переважна більшість храмів розташовувалась в системі населених міст, в їх центральних частинах, причому у XVII ст. домінуючу роль відігравали частіше католицькі храми, а у XVIII ст. - православні. На околицях та за межами міст і сіл розташовувались переважно родинні монастирі. У системі містобудівельних утворень культові споруди у більшості випадків зводились в мальовничому ландшафті та в оточенні історико-архітектурної забудови.

7. Досліджено обємно-просторові та планувальні вирішення храмових споруд Волині у XVII-XVIII ст. Як у деревяному, так і в мурованому будівництві композиції та плани храмів мають глибоке історичне коріння, базуються на місцевих традиціях культового зодчества. Лише спорудження католицьких костелів та монастирів не мало поширення на Волині аж до середини XVI ст., тому у католицькому релігійному зодчестві майстри використовують традиції, запозичені із Західної Європи. Розроблено якісну та кількісну класифікацію волинських храмових памяток щодо їх композиційно-планувального вирішення. Визначено найбільш значні композиційні групи: а/ деревяних храмів - тризрубні, одноверхі;

б/ камяних церков - однонефні, з однією, двома банями;

в/ камяних костелів - тринефні, чотири-, шестистовпові базиліки.

Монастирі обєднано в наступні композиційні групи: замкнуті, компактні, блоковані, павільйонні.

8. Досліджено конструктивні та функціональні елементи деревяних і камяних храмів з аналізом матеріалів і методів зведення споруд. Охарактеризовано конструктивно-технічні прийоми, які використовувались при зведенні деревяних і камяних культових споруд на Волині у XVII-XVIII ст., визначено особливості конструктивних елементів у волинських храмах та простежено звязок конструктивно-технічних характеристик церков і костелів з використанням тих чи інших матеріалів, властивих саме для волинської школи храмового будівництва.

9. Визначено художньо-мистецькі показники виразності храмових споруд, встановлено фактори, від якісного вирішення яких залежать масштаб та пропорції храмів. З врахуванням запропонованих факторів розроблено класифікацію храмів Волині: - масштаб та пропорції храму співрозмірні з навколишньою забудовою;

- масштаб храмової споруди не відповідає масштабу оточуючої забудови;

- храм приймає участь у формуванні історичного ансамблю;

- храм є композиційним центром забудови;

- масштаб храмової споруди органічно поєднаний з ландшафтом;

- храм відокремлений від забудови.

10. Проведено аналіз архітектурно-мистецьких засобів виразності у волинському храмовому будівництві. Простежено як розвиток місцевих традицій у деревяній та камяній скульптурній пластиці, монументальному та станковому живописі, так і проникнення на Волинь мистецьких стилів Західної Європи, їх пристосування та подальший розвиток на місцевому грунті. У XVII-XVIII ст. переживає розквіту волинська школа релігійного малярства, досліджено творчість її найвидатніших представників. Проаналізовано матеріали, які використовувались для художньо-декоративного оздоблення церков та костелів Волині у досліджуваний період.

11. Досліджено матеріали, що використовувались для зведення деревяних та мурованих храмових споруд Волині у XVII-XVIII ст. Визначено, що на Волині існували давні традиції використання матеріалів будівництва: при спорудженні та оздобленні деревяних церков використовували певні породи деревини, що були найбільш поширені у регіоні: сосна, ялина, дуб, липа, граб, ясен; для спорудження камяних храмів застосовували місцеву сировинну базу, причому колір і розміри цегли мали свої регіональні особливості. Для оздоблення католицьких храмів завозився мармур із Західної Європи.

12. Проаналізовано творчість народних майстрів волинської школи храмового будівництва. Вивчено творчий шлях майстрів, що репрезентують народне церковне зодчество Волині, простежено звязок між творчістю волинських майстрів у XVII-XVIII ст. та у попередніх століттях.

Досліджено виникнення, розвиток та розквіт на рубежі XVII-XVIII ст. волинської школи народного релігійного малярства, що представлена центрами іконописання у Луцьку, Острозі, Білостоці, Дубно, Межирічі, Корці, Жидичині і т. д., подано аналіз творчості найвидатнішого її представника Йова Кондзелевича та інших іконописців, що працювали у досліджуваний період на Волині.

13. Професійна архітектурна діяльність у храмовому зодчестві Волині XVII-XVIII ст. характеризується двома напрямами - православним і католицьким будівництвом. Встановлено, що над зведенням православних церков і монастирів працювали місцеві архітектори або архітектори зі Львова, рідше - з Києва, які отримували освіту переважно на Україні. У своїй творчості вони активно застосовували місцеві традиції як деревяного, так і мурованого храмового зодчества, створюючи досконалі архітектурно-мистецькі твори. В той же час над будівництвом католицьких храмів та монастирських комплексів працювали частіше архітектори, запрошені із Західної Європи, рідше - місцеві вихідці, що здобували архітектурну освіту за кордоном. Відповідно, вони були носіями західноєвропейських архітектурних традицій, що втілювались при будівництві католицьких храмів Волині у XVII-XVIII ст.

Живописно-малярські роботи по оздобленню храмів виконували як самодіяльні, так і професійні живописці. Вони залишили величезну художню спадщину, яка характеризує малярську культуру Волині як невідємну складову частину мистецьких процесів на українських землях.

14. Досліджено методи закладення, безпосередньо будівництва, оздоблення та освячення храмових споруд на Волині у XVII-XVIII ст. Встановлено, що ці процеси мають давні традиції: у православних храмах - місцевого характеру, а у католицьких - запозичені із Західної Європи. Проведено аналіз діяльності архітекторів, майстрів, робітників, скульпторів, малярів та інших у процесі зведення храму, їх співпраці і розподілу обовязків, дано характеристику послідовності робіт при будівництві церкви чи костелу , специфічних методів зведення волинських храмів у XVII-XVIII ст.

ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

По темі дослідження опубліковані наступні статті: 1. Лесик О.О. Культова архітектура Волині XVII-XVIII ст. // Науковий вісник ВДУ. - Луцьк, 1996. - С. 18-20.

2. Лесик О.О. Храмове будівництво на Волині у XVII-XVIII ст. // УАМ, Дослідницькі та науково-методичні праці. - К., 1997. - Вип. 4. - С. 125-129.

3. Лесик О.О. До питання про композиційні характеристики монастирських ансамблів Волині // УАМ, Дослідницькі та науково-методичні праці. - К., 1998. - Вип. 5. - С. 127-131.

4. Лесик О.О. Особливості розташування монастирських ансамблів України // Науковий вісник ВДУ, Мистецтвознавство. - Луцьк, 1997. - Жовтень. - С. 28-30.

5. Лесик О.О. Композиційно-планувальні вирішення мурованих храмів Волині XVII-XVIII ст. // Матеріали наукового симпозіуму RUR’98. - Одеса, 1998. - Вересень. - С. 58-62.

6. Лесик О.О. Майстри храмового деревяного зодчества Волині // УАМ, Дослідницькі та науково-методичні праці. - К., 1999. Вип.. 6. - С. 153-157.

Размещено на .ru