Історико-літературні та критичні погляди В. Набокова і проблема автоінтерпретації - Автореферат

Після повернення книжок письменника на історичну батьківщину, читачі ознайомилися з цікавими та незвичними для російської аудиторії творами, сповненими протиріч, насиченими ребусами й загадками. Набокова перебувають у стані постійного діалогу зі значними творами світової класики й критики. Метою такого діалогу стає прагнення автора «зламати» стереотипи, що існують у свідомості читача та базуються на правилах традиційного прочитання романних творів. Набокова присвячені шедеврам видатних російських та зарубіжних письменників і вже тільки цим заслуговують на спеціальну увагу, а те, що вони написані видатним письменником, суттєво посилює інтерес до своєрідності історико-літературних і критичних поглядів митця. Отже, актуальність теми дисертації обумовлена не лише її недостатнім вивченням, дискусійністю, значущістю для розуміння творчої індивідуальності письменника його історико-літературних та критичних поглядів, а також тим, що вивчення набоковських «Лекцій з російської літератури» та «Лекцій із зарубіжної літератури» дозволить чітко уявити особистість зрілого митця.Набокова в контексті творчості письменника» містить три підрозділи, у яких висвітлюється стан вивчення проблеми у вітчизняному й зарубіжному літературознавстві, описуються естетичні погляди В. Набокова, що стосуються специфіки художньої творчості, завдань літератури, принципів літературної критики, визначення місця художника в контексті розвитку світової літератури, а також аналізується лекція як форма навчання і літературний жанр, історія створення, принципи побудови лекцій В. Набокова. Література про письменника, його життя і творчість, невпинно поповнюється. Набокова («Искусство литературы и здравый смысл»), мистецтво не відображає життя, а перетворює його за допомогою творчої волі художника, котрий побачив і відобразив унікальне, неповторне, особливе, приховане за зовнішньою видимістю явищ, спираючись кожного разу на індивідуальне сприйняття та уяву. Набокова полягав у максимальній актуалізації ідеї твору, що вимагала від слухача (читача) величезної внутрішньої роботи з домислювання, збирання в єдину мозаїку розкиданих декорацій, пропусків і начебто непотрібних деталей сюжету.Набоков був не лише письменником, а й критиком класичної і сучасної літератури. Набокова від його власних художніх творів, оскільки значення викладених в лекціях поглядів повною мірою усвідомлюється та актуалізується лише в контексті всієї творчої спадщини художника. Набокова, відображені в лекціях з літератури та художніх творах, за своєрідний коментар до творчості письменника, не враховують автоінтерпретаційної спрямованості його творчої діяльності. Один з головних принципів його критики полягає в ймовірному очищенні «ідеологічного простору» для читача та залишенні його наодинці з твором; митець відводить при цьому собі роль не стільки вчителя, скільки посередника між ними. Фактично, лекції з літератури є творчою лабораторією Набокова-художника з вироблення й (враховуючи роки їх створення) підбиття підсумків літературознавчої концепції письменника.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Видатний майстер художнього слова ХХ століття В. Набоков був не лише письменником, а й критиком класичної і сучасної літератури. Свої погляди він висловлював у курсах лекцій з російської та зарубіжної літератури, які читав в університетах Америки. Письменник давав критичну оцінку творчості класиків і своїх сучасників, інтерпретуючи кращі зразки світової літератури. Надзвичайно важливо враховувати невідємність складової лекційних текстів В. Набокова від його власних художніх творів, оскільки значення викладених в лекціях поглядів повною мірою усвідомлюється та актуалізується лише в контексті всієї творчої спадщини художника.

Набоковознавсто - вагома складова сучасної критичної літератури. Тому для вирішення поставлених перед нами завдань необхідно було охарактеризувати стан вивчення літературно-критичних поглядів В. Набокова в літературознавстві останніх десятиліть. Аналіз критичних розвідок показав, що дослідники, як правило, не вважають літературно-критичні погляди В. Набокова, відображені в лекціях з літератури та художніх творах, за своєрідний коментар до творчості письменника, не враховують автоінтерпретаційної спрямованості його творчої діяльності.

Як критика В. Набокова не можна віднести до жодної з існуючих шкіл. Вірний самому собі, він перемішав усі напрями й створив власний критичний погляд і стиль. Один з головних принципів його критики полягає в ймовірному очищенні «ідеологічного простору» для читача та залишенні його наодинці з твором; митець відводить при цьому собі роль не стільки вчителя, скільки посередника між ними. В. Набоков прагнув подати твір як приховану книгу, де кожна проблема нова й гідна зусиль. Лекції з літератури - це ще одна грань творчості В. Набокова, який одночасно є прекрасним письменником і блискучим критиком з глибокою філософією, творчою технікою, вигостреним стилем.

Основні положення естетики письменника, творчі настанови В. Набокова-художника й критика втілилися і в його художніх творах, і в лекціях з літератури. Аналізуючи творчість інших письменників, митець постійно повертався до власного творчого кредо. Будучи прикладом так званої письменницької критики, набоковські лекції з літератури містять матеріал, що дозволяє глибше збагнути ідейно-смислове наповнення творчих розробок письменника.

Фактично, лекції з літератури є творчою лабораторією Набокова-художника з вироблення й (враховуючи роки їх створення) підбиття підсумків літературознавчої концепції письменника. Позицію Набокова-критика щодо творчої спадщини інших митців ми спостерігаємо саме в лекційних курсах з літератури. Поряд із нотатками, поширеними в текстах художніх творів, саме в текстах лекцій, ми зустрічаємо висновки автора, що стосуються завдань літератури, літературної критики й ролі письменника в літературному процесі епохи.

Ми висвітлили принципи діяльності В. Набокова як лектора і як інтерпретатора літературного твору, спеціально проаналізувавши теоретико-методологічні особливості жанру лекції, історію написання лекцій з літератури, а також специфіку їхньої структури й змісту.

Особливості російського та зарубіжного літературного процесу, з якими В. Набоков знайомить слухача (читача) «Лекцій…», подано крізь призму власного розуміння шедеврів світової літератури. У процесі дослідження проблеми ми переконалися в тому, що чітко продумана автором стратегія прочитання й подачі художнього твору завжди спрямована на автоінтерпретацію: при аналізі тексту В. Набоков виокремлює ті аспекти проблематики й поетики творів, які цікавлять його насамперед як художника, а не як критика.

Пропускаючи крізь призму свого розуміння чужі тексти, письменник-критик ділиться усвідомленням свого ж гіпотетичного творіння. Тому пильна увага була приділена вивченню поетики лекцій і дослідженню їхнього значення для контексту художньої творчості письменника.

В. Набоков, увібравши в себе всі новації XX століття, пропустивши їх через свою творчу лабораторію, доопрацювавши і розвинувши їх, запропонував власну концепцію творчості. Він широко використовував «ігровий»прийом, вважаючи, що література - це загадка, велика містифікація. Завдання ж письменника - залучити читача до оповідання, заінтригувати й заплутати його всілякими ходами, змусити розвязувати головоломки й загадки, розставлені письменником, поступово відкриваючи для себе все нові повороти тексту.

Поетика «Лекцій…» полягає в тому, що в них перегукуються таємні значення, спостерігається гра мотивами та алюзіями, а не формальними прийомами. Дослідження проблематики і поетики набоковських лекцій з літератури проводилося з обовязковим урахуванням контексту художніх творів письменника (романів і оповідань). Саме тому здійснений аналіз текстів лекцій супроводжувався посиланням на художні твори письменника («Отчаянье», «Дар», Лолита», «Защита Лужина», «Весна в Фиальте», «Уста к устам», «Рождественский рассказ», «Забытый поэт»).

Особливої уваги заслуговує ще одна сторона автоінтерпретаційної діяльності Набокова-художника і критика - своєрідність позиції в передмовах до власних перекладів російських романів. У них міститься потрактування деяких тематичних ліній перекладених творів, що свідчить про принципово скрупульозне ставлення В. Набокова до виконуваної роботи. Автопереклад надавав письменнику можливість досягти на іншому мовному ґрунті повної відповідності думки й слова оригінального тексту. Перекладач відточував значення словосполучення, малюнок мотиву, формулу і схему художнього образу, фразу, досягаючи того змістовного наповнення, яке спочатку було ним закладено в текст оригіналу. Таким чином, автопереклад виконує і функцію автоінтерпретації, надаючи читачеві нових можливостей, а рецептивний процес поглиблюється завдяки додатковим зусиллям автора.

На матеріалі творів «Дар», «Весна у Фиальте», «Уста к устам», «Рождественский рассказ», «Забытый поэт» ми дослідили образи авторської свідомості, втілені В. Набоковим у постатях літераторів. Кожний окремо взятий образ митця являє собою одну лише сторону особливості Майстра слова «за Набоковим», тобто загального образу Художника. Запропонована класифікація типів митців, на наш погляд, адекватно співвідноситься зі спробою В. Набокова відображати в прозі положення авторської естетики.

1. Пасекова Н.В. Литературно-критические взгляды В. Набокова и проблема автоинтерпретации / Н.В. Пасекова. Горловка: Издательство ГГПИИЯ, 2010. 206 с.

2. Пасекова Н.В. В. Набоков о художественном творчестве (на материале интервью писателя) / Н.В. Пасекова // Наукові записки ХДПУ імені Г.С. Сковороди. Серія “Літературознавство”. Вип. 1 (45). Харків, 2006. С. 113-118.

3. Пасекова Н.В. Навстречу Достоевскому (на материале лекций В.В. Набокова о Ф.М. Достоевском) / Н.В. Пасекова // Вісник Маріупольського державного гуманітарного університету. Серія «Філологія». Вип.2. 2009. С. 149-158.

4. Пасекова Н.В. О некоторых литературно-критических взглядах В. Набокова / Н.В. Пасекова // Південний архів. Філологічні науки: Збірник наукових праць. Херсон: Видавництво ХДУ, 2009. Вип. 47. С. 62-69.

5. Пасекова Н.В. Образы сочинителей в романе «Дар» В. Набокова / Н.В. Пасекова // “Східнословянська філологія”. Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2004. Вип. 4. С. 211-220.

6. Пасекова Н.В Автопереводы В.В. Набокова в контексте автоинтерпретационной деятельности художника слова / Н.В. Пасекова // “Східнословянська філологія”. Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2009. Вип. 15. Літературознавство. С. 207-221.

7. Пасекова Н.В. В. Набоков о процессе художественного творчества (на материале интервью писателя) / Н.В. Пасекова // Матеріали Другої міжрегіональної конференції молодих учених та аспірантів „Дослідження молодих науковців в галузі гуманітарних наук” - Горлівка, 2005. С. 218-220.

8. Пасекова Н.В. Набоковские лекции о Н.В. Гоголе: традиции жанра / Н.В. Пасекова // Матеріали VII Всеукраїнської наукової конференції “Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 5 лютого 2008 р. Харків, 2008. С. 218-220.

9. Пасекова Н.В. «...Этот чеховский воркотливо-невзрачный мир...»: набоковская лекция о Чехове / Н.В. Пасекова // Чотирнадцяті Міжнародні читання молодих учених памяті Л.Я. Лівшиця (25-26 лютого 2008 р.). Харків, 2008. С. 68-69.

10. Пасекова Н.В. В. Набоков о «нерасторжимом целом» в прозе Ф. Кафки / Н.В. Пасекова // Східнословянська філологія: від Нестора до сьогодення: Матеріали Міжнародної наукової конференції. Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2008. С. 233-235.

11. Пасекова Н.В. Развенчанный и близкий… (на материале лекции В.В. Набокова о Ф.М. Достоевском / Н.В. Пасекова // Русский язык и литература в Украине: проблемы изучения и преподавания. Горловка, 2009. С. 299-301.

12. Пасекова Н.В. И.С. Тургенев в объективе набоковских «Лекций по русской литературе» / Н.В. Пасекова // Пятнадцяті міжнародні читання молодих учених памяті Л.Я. Лівшиця (2-3 березня 2010 р.). Харків, 2010. С. 60-61.

13. Пасекова Н.В. Функциональная роль предисловий В. Набокова к автопереводам русских романов на английский язык // Н.В. Пасекова / Матеріали Міжрегіональної конференції молодих учених та аспірантів „Дослідження молодих науковців в галузі гуманітарних наук”. Випуск 21. Літературознавство. Частина 2. Горлівка, 2010. С. 54-57.