Історико-культурологічний аналіз національної проблематики Нігерії в міжнародних документах - Статья

Головними органами впровадження та гарантами правових актів ООН були Генеральна Асамблея, Рада безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада опіки, Міжнародний Суд, Секретаріат і спеціальні вузькогалузеві організації, в тому числі ЮНЕСКО - організація з питань освіти, науки і культури, міжнародного співробітництва, яка брала особливо активну участь у національному розвитку нігерійської держави. Саме він зобовязав держави "заохочувати і розвивати повагу до прав людини і основних свобод", ввів у міжнародне право нову норму про "право націй на самовизначення", якій було приділено увагу в декількох статтях Статуту ООН, що формулювалося так: "визначення необхідності затвердження віри в основні права людини, у цінність людської особистості, в рівність прав великих і малих націй" [1, 20, 13], "розвиток дружніх відносин між націями на основі поваги принципу рівності і самовизначення народів, розвиток поваги до прав людини і основних свобод для всіх без відмінності раси, статі, мови, релігії" [1, 20, 13], "підтримка міжнародного співробітництва в економічній, соціальній сфері, культурі, освіті, охороні здоровя і сприяння виконанню прав людини" [1, 20, 13], "мирне узгодження ситуацій, щоб не порушити відносини між націями" [1, 20, 14], запобігання поновленню агресивної політики з боку будь-якої держави" [1, 20, 53], "повага до принципу рівноправності і самовизначення народів "[1, 20, 55]. Відповідно до Декларації ООН було закріплено такі основні норми її, як: "всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах" [1, 5, 4], "кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, незалежно від раси, мови, релігії, політичних переконань, національного чи соціального походження" [1, 5, 4], "не випробовувати тортур або жорстокої, нелюдської поведінки, яка принижує гідність" [1, 15, 4], "всі мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації" [1, 5, 4], "ніхто не може відчувати безпідставне втручання в його особисте і сімейне життя, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію" [1, 5, 5], визначалося "право на свободу думки, совісті і релігії" [1, 5, 6], свободу переконань і на вільне їх виявлення, яке включало свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів [1, 5, 6], "воля народу повинна бути основою влади уряду" [1, 5, 6], закріплювалося "право на здійснення необхідних для підтримання гідності і вільного розвитку особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва" [1, 5, 7], право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами, право на захист моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких є особа [1, 5, 8]. Деякі з них закріплювали нові положення щодо політичних утисків, що "ніяка держава, група або особа не має права робити будь-які дії, спрямовані на знищення будь-яких прав чи свобод, ніяке обмеження чи приниження будь-яких основних прав людини" [1, 6, 6], закріплено "право на життя, яке невідємно для кожної людини, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя" [1, 6, 7], "нікого не можуть тримати в рабстві або у підневільному стані" [1, 6, 8-9], "ніхто не може бути свавільно позбавлений права на вїзд у свою власну країну" [1, 6, 10-11], "будь-який виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинен бути заборонений законом" [1, 6, 16], "всі люди є рівними перед законом незалежно від мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження" [1, 6, 18]. Питання кордонів також було винесено на обговорення конференції глав держав і влади народів Африки, яка була проведена в Аддис-Абебі в травні 1963 р., де було сказано, що "період колоніалізму завершився тим, що наш континент виявився скутим і повязаним, наші колись горді й вільні народи були принижені і повалені в рабство, а територія Африки розділена і перетворена на шахову дошку штучними і довільними кордонами", що кордони, що залишилися у спадок від колоніалізму, ускладнюють культурне та етнічне обєднання африканських народів ("Ethiopia observer", vol.

1. Африка. Культурное наследие и современность // (АН СССР. инст. Африка); отв. ред. Р. Н. Исмагилова. - М.: Наука, 1985. - 3о7с.

2. Ерофеев Н. А. Тропическая Африка /Ерофеев Н. А.// Идеология и проблемы культуры. - М., 1972.

3. Львов Н. И. Современный Театр Тропической Африки / Львов Н. И. - М., 1977.

4. Нигерия: прошлое и настоящее. Материалы нигерийских чтений состоявшихся 20-22 окт. 1980 г. в Москве. - М., 1981.

5. Отуонье Джой Чидінма. Тенденції розвитку національної культури 60-90-х рр. ХХ ст./ Джой Чидынма Отуонье // Наукові записки НПУ ім. М. П. Драгоманова: збірник наукових статей. - К., 2010. - Вип. 91.

6. Членов А. М. проблемы современного искусства Нигерии /Членов А. М.// Азия и Африка сегодня. - 1962. - № 6. - С.7-8.

7. Baofo, kwame S.T. The cultural components of journalism and communicational Educational programes. The case of English speaking Africancounries. - Paris: UNESCO, 1989.

8. Olarun timeline B Olatunji. Arts and heritage as Catalysts for development in Africa / Olatunji B. // Сєп^є for black and African arts and Civilization CBAAC Occasional monographs; N 19, 2010. - 28p.

9. The national Creativity Fair NAFEST 90 /National Council for Arts and Culture. - Lagos, 1992. - Р. 12.

Размещено на .ru