Історико-філософські ідеї українського романтизму (П. Куліш, М. Костомаров) - Автореферат

Ось чому сьогодні, як ніколи, дуже виразно актуалізується потреба духовного, теоретичного осмислення тих важливих ідей українського романтизму, що стали не просто духовно-інтелектуальним досвідом історичного минулого нашого народу, але й донині залишаються живими, сповненими евристичного потенціалу чинниками, що можуть слугувати не лише процесу державотворення, але й бути активними чинниками виходу суспільства із моральної кризи та духовної стагнації. Ідеологічна заполітизованість і упередженість до всього українського у колишній радянській філософії спричинилися до того, що український романтизм замовчувався, його змістова сторона була спотворена, знецінена. Намагаючись відновити викреслені сторінки вітчизняної культури, а також глибше осмислити поставлену у дисертації проблему, ми намагалися проаналізувати наявну вітчизняну літературу, котра має пряме відношення до теми нашого дослідження. Таким чином, актуальність теми дисертації визначається: необхідністю осмислення філософських ідей українського минулого як чинника розвитку сучасної національної філософії; фундаментальною значимістю ідей українського філософського романтизму для сучасних процесів національного державотворення, національного пробудження, розвитку національного буття нації; малодослідженістю самого романтизму як явища культури, як національного духовного феномену. проаналізувати сутність феномену україноцентризму у творчості П.Куліша і М.Костомарова, а також філософський зміст головних понять: “народність”, “українство”, “національна ідея” та ін. простежити основні етапи розвитку українського романтизму і окреслити його місце у тогочасному духовному житті України;У другому розділі “Особливості філософських ідей українського романтизму”, що включає три підрозділи, розглядаються духовні та суспільно-політичні передумови виникнення романтизму не лише як чисто літературної течії, але і як особливого типу світобачення, світосприймання чи духовного феномену, що розгортає специфічне філософське рефлектування над дійсністю. “Теоретичні джерела українського романтизму” відзначається, що романтизм як ідейний і культурний напрям сформувався ще наприкінці ХУШ ст. у Німеччині, Англії та Франції і швидко увійшов в усі сфери духовної культури: літературу, мистецтво, філософію, історіографію та соціальні вчення, утверджуючи себе в якості особливого типу світогляду. З огляду на це, ведучи мову про український романтизм, ми акцентуємо на тому, що він зростав на національному ґрунті, увібрав у себе весь аспект українського духовного та суспільно-політичного життя, живий досвід історичної долі нашого народу. Особливо значимою була діяльність київських романтиків М.Максимовича, М.Костомарова, П.Куліша, Т.Шевченка, діяльність яких, за словами Д.Чижевського, склала “кульмінаційний пункт” романтичного руху в Україні. На засадах україноцентризму П.Куліш опрацював особливу концепцію чи поняття “рідного”, в яке включав: Україну, народ, мову, звичаї, культуру.У висновках узагальнено результати дослідження, які полягають у наступнному: 1) український романтизм, що представлений двома його найвизначнішими представниками П.Кулішем і М.Костомаровим, засвідчує його національну специфіку, своєрідність у контексті європейського романтизму, хоча і має спільну з ним ідейну та теоретичну основу; 2) серед визначальних ознак українського романтизму є насамперед україноцентризм, котрий вилився у теоретичну рефлексію над такими важливими проблемами національного буття української нації, як проблема національної самобутності українського народу, національної мови, культури, самостійності держави тощо.

Основний зміст роботи

У висновках узагальнено результати дослідження, які полягають у наступнному: 1) український романтизм, що представлений двома його найвизначнішими представниками П.Кулішем і М.Костомаровим, засвідчує його національну специфіку, своєрідність у контексті європейського романтизму, хоча і має спільну з ним ідейну та теоретичну основу;

2) серед визначальних ознак українського романтизму є насамперед україноцентризм, котрий вилився у теоретичну рефлексію над такими важливими проблемами національного буття української нації, як проблема національної самобутності українського народу, національної мови, культури, самостійності держави тощо. Усі вони складають змістову основу українського романтизму;

3) постановка зазначених проблем українськими романтиками у їх творчій спадщині має глибокий філософський підтекст, а тому їх аналіз у дисертації здійснюється винятково у рамках філософської рефлексії;

4) у роботі виокремлено вклад кожного із представників українського романтизму в опрацювання і вирішення згаданих проблем, вказано на їх практичну актуальність та значущість в умовах національного державотворення, національного відродження та духовного воскресіння української нації;

5) у ході дослідження розкрито соціально-політичні, історичні, духовні передумови не лише становлення романтизму як літературно-філософського феномену, але й проаналізовано ті конкретні історичні реалії українського буття, національної історії, що спонукали до наукових рефлексій над проблемами українства, народності, державності, національної мови, духовного відродження.

Водночас виявлено певну історичну обмеженість деяких засад теоретичної концепції П.Куліша та М.Костомарова у поглядах на національну історію, способи реалізації української ідеї, шляхи та способи самого державотворення;

6) проведене дослідження дозволило окреслити окремі проблеми, відкриті для подальшого вивчення та дослідження: філософське осмислення літературно-естетичних концепцій П.Куліша та М.Костомарова; історіософія М.Костомарова; вплив ідей романтизму на подальший розвиток української філософії, культури та літератури; європейський контекст українського філософського романтизму. філософський романтизм куліш костомаров

Основний зміст дисертації викладено в наступних публікаціях: 1. Сініцина А. До питання про вплив німецького романтизму на формування Д.І.Чижевським концепції розвитку національної культури // Дмитро Чижевський і українська культура: Науково-аналітичний збірник. - Івано-Франківськ, 1995. - С. 25-27.

2. Сініцина А. До проблеми співвідношення романтизму і реалізму в поглядах І.Франка // Іван Франко і національне та духовне відродження України: Збірник наукових статей. - Івано-Франківськ, 1997. - С. 106-109.

3. Сініцина А. Джерела формування й еволюція світогляду Пантелеймона Куліша // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ, 1998. - Вип. 2. - Ч. 2. - С. 55-68.

4. Сініцина А. Джерела і особливості українського романтизму // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ, 1999. - Вип. 3. - Ч. 1. - С. 276-285.

5. Сініцина А. Україноцентризм філософського мислення П.Куліша // Вісник Прикарпатського університету: Філософські і психологічні науки. - Івано-Франківськ, 2000. - Вип. 1. - С. 48-56.

6. Сініцина А. Етнопсихологічне обгрунтування М.Костомаровим самоцінності українського народу // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. - Львів, 2000. - Вип. 7. - С. 252-260.

Размещено на .ru