Коротка історична довідка з походження назви "трипільська культура". Трипільські хати, особливості будови. Господарство та суспільний лад. Землеробство як провідна галузь господарства. Храм та його роль у житті трипільців, вірування. Мова та писемність.
В Україні теж було зроблено багато досліджень, і особливу увагу привернули до себе роботи В.Хвойки, який з 1893 року проводив розкопи в Києві на вулиці Кирилівській, і ці знахідки були відмінні від знайдених раніше. В III тисячолітті до н.е. на території Правобережної України, на теренових просторах від Дніпра до Дунаю була поширена культура, яка вперше була відкрита наприкінці XIX ст. археологом В. Трипільська культура була поширена на правобережній Україні, від Дніпра до Дунаю, її виявлено також і на лівобережній Україні, але поки що тільки в окремих пунктах. Як показали розкопки, властивою особливістю селища трипільських часів було те, що житла в цьому селищі були розташовані по колу. Це був майдан, який слід припускати, був для розташування великої рогатої худоби.Трипільська культура як один із феноменів, була відкрита наприкінці 19 століття археологом В.Хвойкою, і з тих пір досліджувалась багатьма ученими, у тому числі радянськими (Т. Збеновича) та прийшлих племен, що оселилися на тих землях (М. Зникли трипільці, очевидно, тому, що змішалися з іншою культурою, мабуть, це була середньодніпровська культура на сході. У трипільців було добре розвинене господарство. Землеробство становило найбільшу його частку, система ведення його була підсічно-вогневою, тому часто потрібно було змінювати землі, що було сприятливим для розселення їхніх племен на великі території.
Вывод
Трипільська культура як один із феноменів, була відкрита наприкінці 19 століття археологом В.Хвойкою, і з тих пір досліджувалась багатьма ученими, у тому числі радянськими (Т. Пассек, В. Білановська), пострадянськими (Н. Бурдо, Л. Кульчицька) та іншими.
Є три можливі теорії виникнення трипільської культури: суто автохтонна (В. Хвойки), асиміляція автохтонного населення з прийшлими племенами (В. Збеновича) та прийшлих племен, що оселилися на тих землях (М. Марра).
Є два основні види періодизації трипільської культури: періодизація В. Хвойки (два періоди: перший - звязаний з камяним віком, другий - з віком мідним) та Т. Пассека (три періоди в залежності від виникнення, розвитку та занепаду трипільської культури).
Зникли трипільці, очевидно, тому, що змішалися з іншою культурою, мабуть, це була середньодніпровська культура на сході.
У трипільців було добре розвинене господарство. Землеробство становило найбільшу його частку, система ведення його була підсічно-вогневою, тому часто потрібно було змінювати землі, що було сприятливим для розселення їхніх племен на великі території. Також не відставали трипільці у скотарстві (особливо на пізньому етапі), полюванні, рибальстві, збиральництві (на ранньому етапі), прядінні та ткацтві.
Керамічні витвори трипільців є справжніми витворами мистецтва. Вони ділилися на пофарбовані (в одну, дві, три фарби) та непофарбовані, а також на орнаментовані та неорнаментовані. Посуд був простий і для приготування їжі, що був майже завжди непофарбованим, але з рослинним чи тваринним орнаментом.
Первісні уявлення трипільців були, очевидно, звязані з періодичними катаклізмами, викликаними істотними зрушеннями в Сонячній системі під час їхнього існування. Ймовірно, тоді зявилося уявлення про циклічність часу, і знайшло своє відображення в трипільській кераміці.
З точністю не можна сказати, чи були трипільці предками словян. Їхній побут дуже схожий на наш (словянський), але є довести спорідненість, не враховуючи теорії про те, що трипільці не були автохтонами на наших землях, просто неможливо.
Список литературы
1. Богдан Лановик, Микола Лазарович. "Історія України ".- Тернопіль "Економічна думка", - 2000.
2. Галина Лозко. "Українське народознавство". - Київ "Зодіак-ЕКО", - 1995.
3. В.Ю. Король. "Історія України ".- Київ ВЦ "Академія", - 1999.
4. Дмитро Дорошенко "Нарис Історії України". В2-ХТ. Т-1. Видавництво "Дніпрова хвиля" - Мюнхен ."Глобус" Київ, 1991.
5. Пассек Т.С. Периодизация трипольских поселений // МИА - М. - Л. - Вып. 10. - 1949.
6. Rook Е., Trela Е. Stanowiska kultury trypolskiej w Bilczu Zlotym w dawmym powiecie Borszcow, w swietlie zbiorow krakowskich // Z archeologij Ukrainy і Jury Ojcowskiej. - Ojcow, 2001.
