Історичний досвід трансформації оборонно-промислового комплексу країн-колишніх членів Організації Варшавського Договору (1991–2008 рр.) - Автореферат

Сьогодні, коли відбуваються серйозні зміни у військово-технічній сфері промислово розвинених країн світу, принципово важливе значення має перегляд ролі військового сектору економіки в процесі дотримання військово-технічної переваги. Однією з найхарактерніших тенденцій сучасного розвитку оборонних галузей в передових країнах світу є поєднання цивільного та військового секторів економіки, які в комплексі визначають рівень оборонно-промислового комплексу та оборонного потенціалу країни в цілому. Для України врахування світових тенденцій у розвитку військового сектору економіки та його подальшої трансформації з метою удосконалення засобів збройної боротьби, а також особливостей сучасного етапу військово-технічної революції має велике значення, бо відставання, яке нині намітилося у сфері забезпечення Збройних Сил України сучасними зразками озброєння і військової техніки, може негативно позначитися на національній безпеці України. Науковий аналіз повязаних із дисертацією матеріалів, глибоке та всебічне вивчення поставленої у запропонованій автором роботі проблеми має важливе суспільно-політичне та наукове значення, позаяк сприятиме виконанню зобовязань держави у гарантуванні належних умов життєдіяльності українського суспільства, зміцненню теоретико-методологічних засад обґрунтування подальшого вдосконалення системи національної безпеки країни, розробці перспективних пропозицій щодо стратегії та тактики у сфері військової економіки в ході процесу інтеграції України в європейські та євроатлантичні структури безпеки. Обґрунтуванням необхідності проведення даного дослідження залишається відсутність узагальнюючої роботи, що підбивала б комплексний підсумок накопиченому досвіду реформування оборонного сектору промисловості в умовах постсоціалістичного господарювання в певних країнах Центрально-Східної Європи, на їх шляху до Північноатлантичного альянсу, та в країнах - колишніх республіках СРСР у сучасних умовах.Автор звертає увагу на те, що історії перманентної трансформації оборонно-промислового комплексу країн Центрально-Східної Європи на їх шляху до Північноатлантичного альянсу та країн Співдружності Незалежних Держав у другій половині XX століття присвячений чималий масив літератури. Автори вищезазначених робіт вважають, що хоча Україна не ставить за мету сліпе копіювання досвіду реформування національних оборонно-промислових комплексів нових членів Північноатлантичного альянсу, а впровадження у життя програм перетворень у галузі військової економіки є суто українською прерогативою, проте досвід цих країн певним чином може допомогти уникнути помилок і чітко спрямувати зусилля нашої країни в процесі створення та розвитку ОПК України. Врахування досвіду реформування оборонно-промислового комплексу нових членів НАТО, зокрема Республіки Польща, Угорської Республіки та Чеської Республіки, може дати змогу провадити заходи з реформування ОПК України у стисліші терміни, меншими помилками та втратами. Загальним підходом російських вчених щодо питань реформування оборонно-промислового комплексу у країнах, колишніх сателітах СРСР, або суверенних країнах, які виникли на уламках Радянського Союзу, є загалом критичне ставлення до цього питання та низька оцінка перспективності розвитку й ефективності діяльності ОПК нових членів НАТО, зокрема Республіки Польща, Угорської Республіки та Чеської Республіки. Завершуючи наведений огляд передумов запропонованого дисертантом дослідження, на основі опрацювання інформаційних джерел із проблематики реформування оборонно-промислового комплексу посткомуністичних країн Центрально-Східної Європи на їх шляху вступу до Північноатлантичного альянсу, а також нових незалежних держав, колишніх республік СРСР - Російської Федерації та України, він вважає, що можна стверджувати: незважаючи на значний обсяг публікацій, в історичному контексті проблема реформування військового сектору економіки нових східноєвропейських членів НАТО - Республіки Польща, Угорської Республіки та Чеської Республіки, а також Російської Федерації та незалежної України, досягнення й недоліки трансформації оборонно-промислових комплексів цих країн залишаються розкритими доволі фрагментарно, причому комплексні дослідження цієї важливої проблеми з огляду на особливості трансатлантичних, європейських й внутрішньодержавних проблем були відсутні.Отримала певний і комплексний розвиток історіографія запропонованої теми дослідження, узагальнено та проаналізовано питання трансформації і модернізації важливого сектора економіки - оборонно-промислового комплексу, уважно відстежений процес створення військового сектора економіки незалежної України. Вирішення даної проблеми стало можливим завдяки вирішенню наступних завдань: узагальнено досвід трансформації оборонно-промислового комплексу певних країн Центрально-Східної Європи, які були у складі “першої хвилі” розширення Північноатлантичного альянсу на Схід, та заходи військово-політичного керівництва цих країн у галузі оборонної промисловості на шляху інтеграції в євроатлантичні структури б

Основний зміст дисертації