Історичний досвід розвитку земельного законодавства в Україні (1917-1921 роки) - Автореферат

охарактеризувати стан розвитку земельних відносин напередодні української революції 1917-1921 рр., розкрити передумови виникнення земельного законодавства досліджуваного періоду; визначити юридичну силу основних нормативно-правових актів земельного законодавства, встановити межі їхньої чинності, а також здійснити порівняльний аналіз окремих подібних інститутів земельного законодавства у відповідних актах кожного з досліджуваних владних режимів; Його застосування дало можливість розглянути земельні реформи 1917-1921 рр. в Україні та земельне законодавство, що їх опосередковувало, як сукупність взаємоповязаних суспільних процесів і явищ, що перебували у стані постійних змін і розвитку. обґрунтовано висновок про те, що найефективнішу серед досліджуваних законодавчу модель земельної реформи і розвитку земельних відносин було створено і закріплено у радянському законодавстві за сукупністю наступних сутнісних ознак: визначення мети земельної реформи і послідовного закріплення у законодавстві етапів її досягнення; гнучкості радянської земельної політики та відповідного законодавства, що органічно поєднували запити народних мас і адекватну реакцію держави; значної кількості нормативно-правових актів, що охоплювали великий пласт земельних відносин; своєчасності реагування на виникнення нових земельних відносин; відносної структурованості земельного законодавства, яку утворювали взаємодоповнювані нормативно-правові акти різної юридичної сили; удосконалено: понятійно-категорійний апарат дослідження, зокрема відповідно до земельного законодавства досліджуваних владних режимів уточнені поняття "земельні відносини", "земельний закон", "тимчасовий земельний закон", "землеволодіння", "землекористування", "споживча земельна норма", "трудова земельна норма", "приватнотрудове господарство", "нетрудове господарство";Автором здійснено необхідне для вирішення завдань даного дослідження уточнення понять таких, як "українська революція", "земельні відносини", "земельний закон", "земельне законодавство", "тимчасовий земельний закон", "землеволодіння", "землекористування", "споживча земельна норма", "трудова земельна норма", "приватнотрудове господарство", "нетрудове господарство", "соціалізація землі", "націоналізація землі", "малоземельні селяни". Були використані "Вісник Тимчасового уряду" (1917 р.), "Вісти з Української Центральної Ради" (1917 р.), "Державний вісник" (1918 р.), "Вісник Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки" (1918 р.), "Вісник Міністерства Земельних Справ" (1919 р.), "Вісник Державних Законів для всіх земель Української Народної Республіки" (1919-1920 рр.), "Вісник державних законів і розпорядків Західної області Української Народної Республіки" (1919 р.) тощо. "Історичні передумови розвитку земельного законодавства доби української революції 1917-1921 рр." здійснено аналіз соціально-економічного та політико-правового становища на території України, що дало можливість визначити такі передумови виникнення земельного законодавства періоду української революції 1917-1921 рр., притаманні як східноукраїнським, так і західноукраїнським землям: а) соціальні (незавершеність аграрно-земельних реформ 1848 р., 1861 р. та 1906-1914 рр. щодо забезпечення земельних потреб селянства, збереження кабальної залежності селян від поміщиків, існування монопольного становища класу великих землевласників, негативний вплив Першої світової війни; б) економічні (значне розшарування селян за економічною спроможністю, непомірно високі ціни на землю, відсутність належного державного фінансування земельних реформ); в) політичні (спрямування земельної політики Тимчасового та цісарського урядів на збереження поміщицької і церковної власності, формування політичних партій та їхніх політичних програм щодо вирішення земельного питання); г) правові (відсутність кодифікованого акта земельного законодавства, декларативність окремих земельно-правових норм і складність механізму їхньої реалізації), які набували різного конкретного змістового наповнення залежно від поширення російської чи австро-угорської юрисдикції. У структурі актів земельного законодавства крім законів ("Закон про землю в УНР" від 8 січня 1919 р, "Закон про додаткове наділення землею козаків Української Народної Республіканської Армії" від 18 січня 1919 р.) можна виокремити значну частку підзаконних актів - розпоряджень, постанов, декларацій, наказів Директорії УНР, а також інструкцій та розяснень Міністерства земельних справ та локальних правових актів земельних управ різних рівнів. "Початок стабілізації земельного законодавства УСРР (грудень 1919 - березень 1921 рр.)" проаналізовано "Положення про основні засади організації з

Основний зміст