Методологія історіографів та літературознавців 80–90-х років ХХ століття. Аналіз поетики романів Дж. Барнса, М. Бредбері та Г. Свіфта. Особливість виявлення спільних та відмінних рис у рецепції історичного дискурсу на формальному та понятійному рівнях.
При низкой оригинальности работы "Історичний дискурс у британському романі 80–90-х років ХХ століття", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Взаємодія творчого потенціалу літератури та історіографії у спільному зусиллі відтворити історичне минуле, текстуалізувати історію часто потрапляє в поле зору провідних літературознавчих досліджень кінця ХХ ст. Однією з прикметних ознак роману стає рецепція нових підходів до вивчення історії, значна увага до способів пізнання історії; в них порушується питання адекватного відтворення не лише задокументованої історії, а й травматичного досвіду окремо взятої особистості, її памяті. Свіфта прикметною є свідома артикуляція власної точки зору на спосіб пізнання історії, яка стає провідним мотивом твору, що дає змогу розглядати ці романи як складову частину історичного дискурсу, який формується на перетині досліджень з різних дисциплін, повязаних із вивченням історичного минулого. На сучасному рівні рецепції історії історичний дискурс становить предмет наукового зацікавлення істориків і філософів історії Х. Аспекти художньої репрезентації історії в романі аналізують зарубіжні літературознавці Л.У першому розділі «Теоретичні аспекти історичного дискурсу» окреслено теоретичну основу дослідження, охарактеризовано структурні елементи історичного дискурсу, визначено основні тенденції наукового знання про історію на сучасному етапі. У художній літературі історичний дискурс реалізується як артикуляція наукового, культурного та особистісного досвіду, тому роман можна розглядати як комунікативну подію, яка актуалізує авторську позицію щодо історичного минулого і включає авторську оцінку текстів і висловлювань, що стосуються історії. Історичним дискурсом можна вважати сукупність тверджень щодо історії, що утворюються в полілозі різних сфер гуманітарного знання, яка реалізована в філософських, історіографічних, публіцистичних текстах і романах, має свої тематичні пріоритети, є результатом міждисциплінарної та загальнокультурної взаємодії і перебуває у постійному становленні. Письменники постають у романах у ролі істориків-аматорів, які в своїх дослідженнях нехтують традиційними методами інтерпретації історії, віддаючи перевагу власній інтуїції та художнім засобам, які відповідають загальним естетичним тенденціям постмодернізму. Під словом «Історія» письменник розуміє минуле як цілісність, а також як його письмову форму (історію, записану в дослідженнях та художніх творах).Рецепція принципів та понять історіографії у британському романі 80-х - 90-х років ХХ століття / Дробіт Ірина Михайлівна // Теоретична і дидактична філологія. Збірник наукових праць Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
