Історичний аспект розвитку основного обробітку ґрунту на Полтавщині - Автореферат

Проаналізувати історію становлення системи основного обробітку ґрунту у регіоні протягом останніх двох століть, спрогнозувати шляхи його удосконалення на чорноземах Лівобережного Лісостепу України на ближчу перспективу. Поставлена мета вирішувалася виконанням таких завдань: - зібрати і проаналізувати відомості про обробіток ґрунту на Полтавщині, в інших регіонах до перших наукових розробок з цієї проблематики на Полтавському дослідному полі; узагальнити результати вивчення обробітку ґрунту Полтавським дослідним полем з початку його заснування; визначити в історичному аспекті основні чинники впливу на формування мети основного обробітку ґрунту в землеробстві і на цій основі оцінити сучасний стан застосування безполицевого ґрунтозахисного обробітку ґрунту сільськогосподарськими підприємствами області, та спрогнозувати шляхи подальшого його удосконалення. Вперше на основі матеріалів найстарішої в Україні Полтавської державної дослідної станції, аналізу літературних джерел та узагальнення виробничого досвіду всебічно проаналізовано в історичній послідовності загальні закономірності формування заходів і способи основного обробітку ґрунту та на цій основі визначено підходи до прогнозу розвитку цієї ланки землеробства у перспективі в одному з традиційно землеробських регіонів країни - Полтавщині.Характеризується виникнення та становлення обробітку ґрунту з часу виникнення землеробства в період формування ранніх цивілізацій, його місце у відтворювальному господарстві, аналізуються досягнення античного землеробства. Застосування людиною обробітку ґрунту за допомогою “землекопальної палиці” з метою вирощування придатних для харчування рослин, історична наука датує епохою неоліту - нового камяного віку на різних його етапах, залежно від регіональних особливостей природних умов. Але такий спосіб забезпечення людини харчуванням відігравав дуже незначну роль, панівною формою діяльності лишалась привласнювальна (полювання, збирання, рибальство). Ефективність землеробської діяльності первісної людини помітно зросла, коли на зміну “землекопальної палиці” прийшло більш досконале знаряддя для обробітку ґрунту - мотика. Землеробство, як самостійну і провідну галузь відтворювального господарства і одночасно основного фактору економічної осілості, доречніше привязувати не до освоєння людиною мотикового обробітку ґрунту та вирощування окремих злакових і зернобобових культур, а до обробітку ґрунту першими елементарними знаряддями, в які впрягли одомашнену худобу - волів, коней, буйволів.З початком завоювання Римської імперії варварськими племенами, послідуючими війнами, хрестовими походами, інквізицією, нетерпимістю католицизму, іншими потворними соціально-політичними явищами спостерігається регрес, занепад у всіх сферах діяльності людини європейського континенту, у тому числі і сільському господарстві. Документи середніх віків свідчать, що за часів Карла Великого (742-814 рр.) домінуючою галуззю сільського господарства Європи ще залишалось тваринництво. Про те, що і у нас на Україні, і Полтавщині зокрема, довгий час скотарство залишалось провідною галуззю сільськогосподарського виробництва можна довідатись із даних “Румянцевської описі” 1767 року. Із її даних , які характеризують господарський стан у населених пунктах, які входили до Переяславльського полку, у порівнянні з переписом у цих же населених пунктах 1900 року, видно: на 100 десятин землі, що засівалась у 1767 р. припадало 82 голови робочої худоби, а у 1900 р. лише 29. Тобто, значна частина робочої худоби у середині 18 столітті зовсім не була потрібна для землеробства і, отже, скотарство у ті часи ще відігравало роль головної товарної галузі.Одним з провідних, першочергових питань, які передбачалося зясувати програмою польових досліджень Полтавського дослідного поля, було вивчення впливу глибини обробітку ґрунту на врожайність озимої пшениці, жита, ярої пшениці, вівса. У звітах за перші роки досліджень спостерігається певна тенденція зростання врожайності при поглибленні оранки з 13,5 до 20 і з 20 до 27 см. Аналогічна тенденція впливу глибини оранки спостерігалась у дослідах з житом, ярою пшеницею, вівсом. Маньковський К.Г. підводячи підсумки дослідів по вивченню глибини обробітку ґрунту під озимі та ранні ярі зернові за 20 років, досить чітко наголошує, що поглиблення оранки з 13,5 до 20 і з 20 до 27 см хоч і забезпечує певне підвищення врожайності зерна озимої пшениці, жита, ярої пшениці, вівса, але це підвищення незначне. Тут же він констатує, що поглиблення оранки парів, підвищуючи вологість верхніх шарів ґрунту, може служити одним із заходів боротьби з посухами, але вплив його на врожайність озимих значно слабший, ніж час їх оранки.У звязку з тим, що травопільна система землеробства була офіційно схвалена центральними партійним, державним апаратом, що її особисто підтримував Сталін, вона, її обовязковий елемент оранка на глибину не менше 20-22 см, вважались найпередовішим, найдосконалішим досягненням сільськогосподарської соціалістичної науки і практики. У решті пол