Історична топонімія Криму - Автореферат

Никонов назвав історизм основним законом топоніміки, оскільки кожна географічна назва - це історія, виражена засобами мови. На Кримському п-ві за століття склалася унікальна тюркська топонімічна система, яка становить інтерес не лише для топоніміки як галузі мовознавства, але й для історії корінних народів Криму, вивчення їхніх мов та культури. Відставання у вивченні історичної топонімії Криму на сучасному етапі розвитку топоніміки та тюркології можна пояснювати тим, що її плановим вивченням, яке потребує багаторічної праці наукових колективів, не займались наукові заклади України, зокрема, Криму. Вивчення формування топонімічної системи кримськотатарської мови допоможе уточнити й скориґувати висунуті на підставі інших джерел концепції з етнічної й культурної історії кримських татар, румеїв, караїмів та кримчаків, оскільки систематичне й послідовне вивчення географічних назв дає змогу глибоко зазирнути в історичне минуле народу й дослідити його контакти з іншими етносами. Актуальність проведеного дослідження повязана також із тим фактом, що в історії Криму є чимало невирішених питань, розвязанню котрих могла би сприяти достовірна етимологізація непрозорих топонімів, які використовуються істориками й археологами без достатніх на те підстав як незаперечні арґументи на користь їхньої точки зору.Розділ перший присвячений визначенню історичної топонімії Криму, що формувалася на протязі багатьох віків у складних географічних, історичних та лінґвістичних умовах на території, де постійно співіснували різні етноси й мови, як системного обєкта наукового дослідження, характеристиці її основних джерел та критичному огляду робіт, в яких вона досліджується або зачіпається тим чи іншим чином. Територіальне ґрупування топонімів у систему поєднується з їхнім ґрупуванням у чіткі топонімічні класи ойконімів, гідронімів та оронімів, що утворюють складну систему взаємоповязаних підсистем назв різноманітних географічних обєктів. З плином часу в результаті фонетичних змін, втрати мовою лексем, від яких утворилися конкретні топоніми, чи зникнення самої мови, що була породила топоніми, вони втрачають семантичну прозорість, можуть переосмислюватися через лексику мови, котра перемогла, або ж перетворюватися на умовні знаки обєктів. Грецька (румейська) топонімія південнобережної, гірської та передгірської частин Криму майже повністю була витіснена тюркською, і цей процес заміни однієї топонімічної системи іншою відбився в одночасному існуванні грецької і тюркської назв одного географічного обєкта та в утворенні гібридних греко-тюркських топонімів, що найчастіше виражається в додаванні тюркського топонімічного терміна (форманта) до грецької назви географічного обєкта, семантика котрого нерідко дублюється тюркським терміном: Верес-Чокрак, Вересін-Чокрак, Вірсін-Чокрак, Врісі-Чокрак, Вересін-Чешмесі (?????), Куронья-Чокрак (???????), Пугаца-Чокрак (????), Фороз-Богаз (?????). Існує широке коло писемних джерел топонімії Кримського п-ва: списки населених пунктів, географічні карти, ханські ярлики, архівні документи з межування землі, земельні акти й судові позови, праці мандрівників і дослідників природи Криму, туристичні путівники, краєзнавча література.З ХІІІ ст. на теренах Криму почали оселятися тюрко-монгольські роди й племена, відомі світові як татари, імена котрих збереглися в назвах сіл північного передгіря й гірських долин: Байдар, Бадрак, Даїр, Вейрат, Найман, Аргин, Конрат, Тама, Уйшун та ін. Характерними фонетичними змінами, котрі відбулися в тюркізованих малоазійських топонімах, можна вважати: (1) перехід глухих ?, ? і ? у дзвінкі g, b і d; (2) перехід ? в k; (3) збереження ? (> тур. h) або перехід у k; (4) перехід ?-та-?-у f; (5) перехід ? в e; (6) перехід ? та ? в u; (7) поява протетичних i-, i-або e-в назвах, котрі починаються на ??-, ??-, ??-і ??-; (8) поява протези в назвах, котрі починаються на ?-або ?-; (9) епентеза голосної (a, e, i, i, u) між приголосними ??, ??, ?? і ??; (10) суміжні й віддалені метатези; (11) втрата і гаплологія складів. В гірській частині півострова до назв багатьох християнських сіл входить термін sala село. Особливе місце у формуванні ойконімів належить термінам, що називають житло, селище, укріплення, реліґійну споруду: ev ~ uy; avul, el, koy, sala, caylaq ~ caylav, qislaq ~ qislav, otar (Евлія Челебі свідчив, що в Криму було “1600 сіл та 6 тисяч отарів, тобто чіфтліків”), yurt; kermen, ordu, rabat, ribat, qale, qastel; imaret, mescit, tekiye ~ tekke, zaviye. Однакові етно-та геноойконіми розрізняются також топографічними означеннями, що локалізують селища відносно відповідних орографічних чи гідрографічних обєктів: Агиз(Ауз)-Кенеґез, Ауз-Кирк - agiz ~ avuz гирло; початок, розгалуження або перехрестя доріг; Бой-Канли,-Казак - boy; Денґіз-Байчи - deniz; Джага(Яка)-Аліке, Джага-Бешкуртка,-Качик,-Кипчак,-Кущи,-Мін - caga ~ yaga; Чокракли-Кирк - coqraq; Коль-Алчин - kol; Отар-Бешаран,-Бочала,-Карджав,-Ойрат - otar; Каяли-Кенеґез,-Сарт, Кая-Алти(Каясти)-Канли “Канли під скелею”, Каясти-Кипчак “Кипч

Основний зміст дисертації