Принципи територіальної організації держав. Аналіз змін у тематичному спрямуванні й глосарії історичної регіоналістики, спричинених подіями ХХІ століття. Відображення у регіональній аналітиці проблем, пов’язаних із реаліями протистояння на сході України.
Серед безлічі понять, які структурують сучасний соціальний і політичний простір, категоріям «регіон», «регіоналізм» відведена роль понять-дескрипторів, здатних слугувати орієнтирами концептуалізації багатьох галузей наукового знання. їх багатоаспектність і полісемантичність не стали на заваді універсальному застосуванню поняття «регіоналізм» на означення свідомісних, доволі часто різноспрямованих процесів - як тих, що замикаються на внутрідержавних відносинах, так і тих, що відбуваються в «надкордонному» та «позакордонному» просторах. Регіоналізм є й ідеологією, і стратегією, констатує британський соціолог Е.Томпсон, а концепція регіону має стільки властивостей, що здається схожою на хамелеона. регіоналістика територіальний держава Адже в поняття «регіоналізм» вкладаються і принципи територіальної організації держав, і параметри культурної специфіки регіонів, і різні прояви транскордонного співробітництва, і сепаратистські тенденції у протестних рухах. Варто нагадати, що поняття «регіоналізм», хоч і має давньоримське походження (від «regere» - управляти), у науковому лексиконі зявилося порівняно недавно - саме тоді, коли регіони виявили прагнення до афішування власної самодостатності. Але бурхливий розвиток інтеграційних (як і диверсифікаційних) процесів на європейському та інших континентах переконливо довів: регіонам належить найактивніша роль у формуванні підсистем міжнародних відносин і врегулюванні конфліктів, а регіоналізмові - у творенні мереж технічного й економічного співробітництва та ідеологічного забезпечення регіональної політики, а також способів тлумачення й розуміння особливостей сучасного світу.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
