Оцінка достовірності трактування боротьби українського селянства за землю в рамках класового концепту перевороту в Росії 1917 р., з позицій історичної регіоналістики 1950-1960-х рр. Особливості вирішення земельного питання на регіональному рівні.
При низкой оригинальности работы "Історична регіоналістика 1950-1960-х років про селянський аграрний рух у Наддніпрянській Україні доби визвольних змагань", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Зусиллями працівників місцевих державних установ, обласних архівів та викладачів вищих навчальних закладів було підготовлено близько 20 тематичних збірок, які акумулювали документи, що відбивали суспільно-політичне життя в окремих регіонах України, у т. ч. селянський аграрний рух доби Української революції у Волинській, Катеринославській, Київській, Подільській, Полтавській, Чернігівській, Харківській, Херсонській губерніях [2]. Наприклад, у збірці “Боротьба робітників і селян за встановлення й зміцнення Радянської влади на Єлисаветградщині” (1957 р.) було вміщено 39 документів, котрі за хронологією збігалися з періодом найвищого пінесення аграрного селянського руху в цьому регіоні, але досліджувані події презентував лише витяг з постанови Новогригорївської сільської громади Казанківської волості Єлисаветгадського повіту, опублікований у повітовому щотижневику “Известия” 17. XI. Аналіз архівних документів засвідчує, що за часом та інтенсивністю виступи були наймасовішими у трьох українських губерніях Правобережжя: Київській, Волинській та Подільській - саме там, де дворянське землеволодіння складало в середньому близько 30% земельного фонду, а значна кількість земельної площі відводилася для потреб цукрових заводів, тобто не підпадала під вивласнення й розподіл серед малоземельного селянства [15, с. На підставі аналізу архівного матеріалу він виокремив такі форми протестного руху селянства: позбавлення посад управлінців; заходи з вивласнення землеволодінь священників; заборона власникам розпоряджатися землею і своїм майном; боротьба за підвищення оплати праці; обкладання поміщиків грошовим податком; вирубка поміщицького лісу; потрава посівів, сінокосів; відчудження майна; самовільне збирання врожаю за 3-й чи 4-й сніп; самовільне захоплення землі. Вовк марно доводив, що вивласнення поміщицької, церковної і кабінетської землі відбувалося організовано, як наслідок діяльності більшовиків у виконкомах, радах, земельних комітетах, й, насамкінець, підтиском фактів змушений був визнати, що авторитет мали УПСР і Селянська спілка, а хвилі повстань охопили в листопаді-грудні 1917 року майже всі села, волості й повіти Київської губернії та призвели до небачених раніше розгромів великих і дрібних поміщицьких маєтків та економій [20, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
