Аналіз науково-дослідницької діяльності трьох грецьких краєзнавців з Надазов’я, де кримські греки облаштувалися в 1780 р. Необхідність збереження історичної пам"яті, національної свідомості та етнічної ідентичності в умовах засилля російської культури.
При низкой оригинальности работы "Історична пам’ять греків Криму та Надазов’я: за невиданими працями кінця 1950-х – початку 1960-х рр.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
«Грецька тема» в історіографії України за радянської доби мала ту особливість, що стосувалася не тільки славнозвісних античних поселень на території країни або значних візантійських упливів на східних словян, але й безпосередньо заторкувала долю однієї з національних меншин СРСР - греків, зокрема найвагомішої їх частини, що здавна проживала в українському Надазовї, властиво, в сучасній Донецькій області. Потрапивши за своєю природою під певну підозру як «буржуазно - націоналістична» вже на початку 1930-х рр., «грецька тема» була надалі обтяжена політичними репресіями проти видатних елліністів СРСР і, загалом, усіх нацменшин у 1937-1938 рр. Далі - гірше: згідно з урядовими постановами травня-червня 1944 р. всіх греків Криму разом з представниками інших малих народів вивезли з території півострова до північних регіонів Росії, Середньої Азії та Сибіру. Нагадаймо дещо за хронологією: особливі умови й труднощі переселення греків Криму до Російської імперії у 1778-1780 рр., неприхована русифікація та обмеження привілеїв громади Маріупольського округу упродовж періоду до 1859 р. і повне скасування привілеїв у наступні роки, участь греків у громадянській війні, особливості політики «коренізації», колективізація на селі, голодомор, нарешті, репресії, властиво, знищення кількох тисяч найактивніших членів грецької громади в 1937-1938 рр. Переписати або відкинути ці сторінки історії було важко. Усе це робило дослідження будь-яких греків України (оскільки «одні» греки тягли за собою питання про «інших») справою невдячною і, почасти, навіть ризикованою. Большинство греческих селений Приазовья мне знакомы, но хорошо знаю Стылу (моя и моих дедов-прадедов родина, язык греческий, особого говора), Каракубу, в 10 км от Стылы - язык греческий, но другого говора, Старо-Бешево и Ново-Бешево, - язык татарский, Старо-Игнатьевку, - грузины, считают себя греками, говорят по-татарски и ничего грузинского в лексиконе нет, кроме некоторых, да и то русифицированных, фамилий, Ново-Игнатьевку - молдаване со своим языком и песнями, Волноваху (Буга - су) // населенный греками не из Крыма, а из Анатолии.Апанович16 мне пишет, что имели место переговоры с Вами по поводу моей работы «Мариупольские греки в свете истории Крыма» и о возможности Вашего включения в это «дело о греках». В связи с этим, поскольку Елена Михайловна пишет, что очевидно придется ориентироваться на областные издательства при продвижении работы в печать, я считал бы целесообразным, чтобы Вы ознакомились с сокращенным вариантом этой же работы - «Греки в Донбассе», страниц 150 - 160 машинописи. Белецкого - Вы, можно сказать, имеете в своем распоряжении все три варианта моей работы: I вариант, наиболее полный, основной - «Мариупольские греки в свете истории Крыма». Этот вариант (80 стр.) для музея озаглавлен «Мариупольские греки», а для журнала, кажется, - «Греки в Донбассе», точно не помню. Наведу лише один з таких прикладів: «Слившись биологически с русским народом, мариупольские греки перестанут существовать как отдельная народность так же, как не существует на сегодня абсолютно никакой разницы между греками, потомками выходцев из Крыма, ассимилировавшими за время 180-летнего пребывания здесь все разноименные народности, вышедшие из Крыма вместе с греками, как то: готы, численностью около 3-х тысяч (почему и митрополит называется Готфийским), грузины, армяне, караимы, частично татары, от коих, возможно, и сохранились до сих пор фамилии Каракаш, Мурза, Мурзенко, Тохтамыш и др.».
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
