Основні тенденції розвитку пісенної поетики на межі ХІХ-ХХ століть. Особливості еволюції поетичного образу в українській пісні, характеристика жанрів та культурно-історичних обставин, символізм та етнічні вокальні традиції у народному фольклорі.
Універсальною формою національного усвідомлення культурного буття виступає фольклор, передусім пісня. Будучи потужним чинником етнічної консолідації українського народу, народна пісенна творчість становить собою своєрідний усний літопис, що відображає історичне минуле народу й водночас зорієнтований на духовні запити сьогодення. Тлумачення української пісенної поетики як вияв художньо-образного сприйняття дійсності, притаманний українському етносу, сприяло актуалізації проблем, повязаних з новим баченням завдань літературної творчості, яка дедалі більше перетворюється на важливий чинник соціального буття, відстоювання свого історичного права на існування. Попри констатацію вагомого наукового доробку у цій галузі, доводиться визнати, що у вітчизняному мистецтвознавстві все ще бракує комплексних аналітичних досліджень історичної еволюції поетики української пісні. Це й зумовило вибір теми дослідження «Історична еволюція поетики української пісні (кінець ХІХ - початок ХХ століття)».У Вступі визначено актуальність проблеми, що розглядається, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його обєкт і предмет, подано інформацію про звязок роботи з науковими програмами, планами і темами, охарактеризовано методи дослідницької роботи, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, вміщено відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів у практику, а також про публікації. Виникнувши на ранньому етапі розвитку суспільства і відтоді відіграючи важливу роль у його житті, українська народна пісня, за свідченням вітчизняних та зарубіжних науковців, - одна з найбагатших як за кількістю побутуючих творів, так і за поетичною та музичною досконалістю. В наш час слово «поетика» як мистецький та літературний термін вживається: - у вузькому розумінні - як комплекс, сукупність художніх засобів і особливостей будь-якого напряму в літературі або окремого письменника, поета. На теоретико-концептуальному рівні становлять інтерес наукові дослідження, які дають можливість осмислити особливості трансформації поетики народної пісні як історико-культурного феномену. 0крему галузь барокової віршової літератури, й передусім світської, продовжувача традицій героїчної поезії попередніх епох, репрезентують твори «козацької музи» - вірші й пісні про суспільно-політичні та воєнні події загальнонаціонального виміру.Основні підходи до дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів української пісенної поетики, які загалом зводяться до вивчення фольклору як пісенної скарбниці, динаміка і еволюція якого йшли від вузької побутової сфери щоденного життя до широких соціально-громадських обріїв, можна розподілити на народницький, філологічний, структурно-типологічний. В кінці ХІХ ст. поетика пісенного фольклору має передусім родинно-побутове спрямування із залученням образів-символів долі (моря, поля, степу, гори шляху) та віку (весни, дерева роду, зелені, квітучого саду тощо) людини. Причому співи позбавлялися утилітарного характеру, що відобразилося, зокрема, у зникненні багатьох традиційних приспівок (ритмічне формування пісні все активніше залежало від образно-художнього змісту, підпорядковувалося конкретній меті твору); у широкому застосуванні інтонаційних зворотів; у посиленні модерних впливів (білий вірш, верлібр тощо). Наслідком історично детермінованої еволюції поетики української пісні є те, що крім низки загальних традиційних моментів (повязаність із повсякденним життям людей, морально-регулююча функція), вона слугує засобом поширення культури й освіти, перебираючи на себе націєтворчу (обєднуючу) ідею у найскладніші, найдраматичніші моменти історії, що було неодноразово засвідчено дослідниками. Це, зокрема: а) конкретна фабула з драматичними колізіями, діалогами, масштабність форми, б) тенденція до безперервного розгортання дії, що зумовлена драматургією цілого і поділом на замкнені частини (як у ліричній пісні), в) функціональна першість тексту у співдії з мелодією.) Вказане простежується на прикладі поетики балади з її символізмом, метафоричністю, персоніфікацією, що виникла з анімістичних уявлень.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
1. Основні підходи до дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів української пісенної поетики, які загалом зводяться до вивчення фольклору як пісенної скарбниці, динаміка і еволюція якого йшли від вузької побутової сфери щоденного життя до широких соціально-громадських обріїв, можна розподілити на народницький, філологічний, структурно-типологічний.
2. Поетика української пісні пройшла тривалий шлях еволюції. В кінці ХІХ ст. поетика пісенного фольклору має передусім родинно-побутове спрямування із залученням образів-символів долі (моря, поля, степу, гори шляху) та віку (весни, дерева роду, зелені, квітучого саду тощо) людини. В паралелізмі, що тут простежується, домінує асоціативно-психологічний символізм, надзвичайно узагальнений виразник настрою людини й тому відкритий для відтворення та пісенного виконання.
На початку ХХ ст. народна вокальна традиція еволюціонувала від ритуального застосування у засіб задоволення естетичної потреби. Причому співи позбавлялися утилітарного характеру, що відобразилося, зокрема, у зникненні багатьох традиційних приспівок (ритмічне формування пісні все активніше залежало від образно-художнього змісту, підпорядковувалося конкретній меті твору); у широкому застосуванні інтонаційних зворотів; у посиленні модерних впливів (білий вірш, верлібр тощо).
3. Українська поетика бере свої витоки із давньословянської - від оповідей, епосу, казок, епічних пісень, билин. На цих зразках розвинулись жанри дум та балад, історичних пісень. Кожен із етапів розвитку поетичної творчості, спадково зєднаний з попереднім, виробив специфічні типи художнього відображення дійсності.
4. Наслідком історично детермінованої еволюції поетики української пісні є те, що крім низки загальних традиційних моментів (повязаність із повсякденним життям людей, морально-регулююча функція), вона слугує засобом поширення культури й освіти, перебираючи на себе націєтворчу (обєднуючу) ідею у найскладніші, найдраматичніші моменти історії, що було неодноразово засвідчено дослідниками.
5. Традиційне в українській народній пісенній поетиці простежується в усіх елементах як словесного, так і музичного компонентів. Це, зокрема: а) конкретна фабула з драматичними колізіями, діалогами, масштабність форми, б) тенденція до безперервного розгортання дії, що зумовлена драматургією цілого і поділом на замкнені частини (як у ліричній пісні), в) функціональна першість тексту у співдії з мелодією.) Вказане простежується на прикладі поетики балади з її символізмом, метафоричністю, персоніфікацією, що виникла з анімістичних уявлень. Іншим зразком традиціоналізму в українській народній поетиці є родинно-побутова лірика, завжди повязана із громадським життям: упродовж багатьох століть зберігається єдність її композиційно-стильових прийомів та ритмомелодики.
6. На межі ХІХ-ХХ ст. за наявності співіснування багатьох мистецьких напрямів посилюється розмаїття стилів, характерне й для сучасної літератури. У літературних течіях, що приходять на зміну класицизму, формуються нові стильові норми мови, що відповідають принципам сентименталізму, романтизму та реалізму. Починається остаточний розрив пісні й поезії, які поступово стають професійними жанрами мистецтва.
7. Тенденції розвитку пісенного слова в Україні в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. реалізуються у двох аспектах: фольклорному та аспекті професійної літературної творчості. З часом це зумовлює заперечення або утвердження нових жанрів, циклів, жанрово-тематичних груп сучасних пісенних зразків. Усі вони більшою чи меншою мірою ґрунтуються на здобутках традиційної поетики - нові комбінації старих форм наповнюються розумінням сучасних суспільних реалій, що, власне, і становить сутність мистецького процесу.
Список литературы
1. Матвійчук А.М. Суспільно-історичні умови розвитку наукових основ поетики // Культура і мистецтво у сучасному світі: Зб. наук. праць КНУКІМ - 2003. - № 4 . - С.151-158.
2. Матвійчук А.М. Еволюція архетипового образу в українській народній пісні // Зб. наук. праць КНУКІМ, 2004. - Вип. 20. - С.85-93.
3. Матвійчук А.М. Історична еволюція української пісенної поетики // Наукові записки: Зб. наук. статей НПУ ім. М.П.Драгоманова / Укл.: П.В.Дмитренко, Л.Л.Макаренко. - К.: НПУ, 2004. - Вип. LYII (57). - С.231
4. Матвійчук А.М. Трансформація поетичного образу в українській народній пісні // Вісник КНУКІМ: Зб. наук. праць. - Вип.7. - Київський національний університет культури і мистецтв. - К., 2002. - С.76-84.
5. Матвійчук А.М. Традиційний зміст української народної пісенної поетики // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова - 2003 рік. - Випуск 12. - С.168-176.
7. Матвійчук А.М. Еволюція поетики української професійної літератури кінця ХІХ - початку ХХ ст. // Вісник книжкової палати. - 2004. - №.12.- С. 29-31.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
