Історичні витоки документознавства - Курсовая работа

Актуальністю даної роботи є визначення документознавства та його місце у системі наук, що належать до числа найбільш дискусійних та актуальних для сучасної бібліотечної освіти. За останні роки минув шлях від включення документознавства у число обовязкових загально професійних дисциплін до зміни його документологією. В той же час термін «документознавство» вже затвердився у якості позначення наукового та освітнього напрямку, заснованого на широкій трактовці документа (як будь-якого матеріального носія з записаною на ньому соціальною інформацією). Також слід зазначити, що документознавство належить до розряду молодих наук, воно ще остаточно не сформувалось як наукова дисципліна. Слід додати, що документознавство, також, не має чітко сформованої структури.Майже з того часу, коли виникли самі документи, люди почали накопичувати знання про те, як створювати документи, як їх оцінювати, як поводитися з ними. Отле заклав теоретичні основи документології у багатьох статтях, монографії „Трактат про документацію” (1934 р.), а також у практичній діяльності Міжнародного інституту документації та пізніше Міжнародної федерації з документації. Дисципліни першої групи вивчають переважно динамічні документи, тобто документи, що виконують ту основну асоціальну функцію, заради якої були створені; другої - статичні; документи, тобто ті, що перестали виконувати цю функцію і досліджуються вже як історичні памятки. Наприкінці 1980 - початку 90-х рр. тут активізуються дискусії щодо співвідношення категорій "книга" і "документ", трактування термінів "неопублікований документ", взагалі поняття "документ", його функцій та властивостей, особливо в контексті бібліотечно-бібліографічної діяльності. Це означає, що документознавство має вивчати не тільки безпосередньо сам документ як єдність інформаційної, матеріальної та знакової його складових, а й всі складові документальної інформаційної комунікації (не тільки систему „документ - (споживач чи користувач)”, але й, наприклад, систему „комунікант - документ”, тобто проблеми створення документа, і діяльність комунікаційних посередників у системі „комунікант - документ - реципієнт” та ін.).Історичність документознавства визначається методами досліджень і розробок і характером самого досліджуваного обєкта - документа, як обєкта, що еволюціонує, розвивається по своїм законам, виявлення та пізнання яких є єдиним шляхом вироблення раціональних вимог до сучасного документа [12, с.5]. Мітяєвим що, дійсно, документ як специфічний матеріальний обєкт соціального походження, маючи основним елементом структури інформаційну складову, опосередковано може виступати як обєкт будь-якої дисципліни. Теоретичною і методологічною основою науки про документ є філософська теорія відображення, яка дає можливість визначити інформацію як результат введеного в інформаційну взаємодію інваріанта відображення, зафіксованого акту сприйняття, який у формальній комунікації стає одним з елементів системного матеріального обєкта [8, с.29]. Як уже зазначалось, він пропонував назвати науку, що вивчає документну діяльність, бібліологією або документологією, що було повязано з ототожненням книги і документа. Документацією виступають: 1) окремі документи, 2) бібліотека як колекція самих документів, 3) бібліографія (описання і класифікація документів), 4) документальні архіви (досьє, матеріали документації), 5) адміністративні архіви, що містять будь-які документи установи, 6) архіви давніх документів (рукописи, у т. ч. юридичні документи громадських організацій, приватні, комерційні документи), 7) документи, відмінні від бібліографічних і графічних (музичний твір, надписи на камені, кіно, фільм, фільмотека, фонограф, диск, дискета), 8) музейні колекції (експонати, зразки, моделі та ін. тривимірні обєкти), 9) енциклопедія як діяльність із кодифікації й узгодження інформації.Діловодство тлумачилося як документування управлінської інформації, організація роботи з документами в установі, тобто сукупність заходів, повязаних зі створенням, поширенням і побутуванням документів у динамічному стані, а архівна справа - їхнім функціонуванням у статичному положенні. Дослідники історії документознавства звично згадують причетність до становлення документознавства першого завідувача кафедри теорії і техніки архівної справи, професора МДІАІ М.С.Вишневського. Через кілька років назву розділу було змінено на «Загальне документознавство», а ініціатором і укладачем нової редакції курсу «Теорія і практика архівної справи» (1944) став К.Г.Мітяєв, котрому належить авторство терміна документознавство (1943) і першість у постановочному плані щодо визначення його пріоритетів ще в 1940-х рр. Цей факт поставив дослідників-книгознавців перед необхідністю розширити «книгу» до терміну, більш адекватного сучасним реаліям, що і було вирішено іменувати документом, а відповідно, науку, його вивчаючу - документознавством» [10, с.68]. Розвиток так званого «традиційного» документознавства (в межах та поряд з архівознавством)

Зміст

Вступ

1. Документознавство як суспільна наука

1.1 Історія розвитку документознавства, його обєкт, предмет та структура

2. Становлення та сучасний стан документознавства

2.1 Становлення документознавства як наукової дисципліни

2.2 Сучасний стан докуметознавства

2.3 Внесок українських науковців у розвиток документознавства

3. Перспективи розвитку документознавства та його звязок з іншими науками

3.1 Перспективи та напрямки розвитку документознавства в Україні

3.2 Місце документознавства в системі наук

Висновки

Список джерел та літератури