Історичні погляди В. Ключевського - Реферат

Творчість Ключевського і сьогодні зберігає велике значення і не тільки як свідоцтво досягнень російської історичної науки другої половини XIX - початку XX століття, але і як найбагатша спадщина, що допомагає нам краще зрозуміти історію Росії. Ключевського на історію, я вважаю, треба взяти до уваги при вивченні питань повязаних з історією Росії. Історіографічний огляд: Після Жовтневої революції і до середини 1930-х р. Ключевського критикували в основному як представника «старої буржуазної історичної науки». Покровський вважав Ключевського «епігоном Соловйова» і критикував за прихильність до старої історико-юридичної державної школи. Черепнина охарактеризувала філософські та соціологічні погляди Ключевського на основі аналізу його «Курсу методології історії.Сімя була змушена перебратися до Пензи, де Василь навчався спочатку в парафіяльному, а потім у повітовому духовних училищах, після закінчення якого в 1856 році поступив в Пензенську духовну семінарію, однак після трохи більше чотирьох років навчання відчислився з неї, не закінчивши навчання. Протягом шести років він працював над магістерської дисертацією "Жития святых, как историчесий источник", виконавши воістину титанічну роботу з вивчення давньоруської агіографії в різних рукописних списках, що зберігаються у Синодальній бібліотеці і в монастирських архівах. У своєму Курсі «Російської історії» Ключевский, на відміну від багатьох інших істориків, що передують і сучасників, дав історичну характеристику країни не за царствованням великих князів і царів, а намітив періодизацію, виходячи з головних визначальних моментів, на його думку, розвиток історичного процесу: у його праці дуже багато цікавого матеріалу, що свідчить про ролі економічного і політичного чинника в розвитку країни і все це в тісному звязку з географічними, природними умовами існування, розселення і розвитку народу. Основним фактором російської історії, навколо якого розгортаються події, Ключевский назвав колонізацію: «История России есть история страны, которая колонизируется. Виходячи з цього, Ключевский розділив російську історію на чотири періоди.В процесі роботи він задався думкою досліджувати процес господарського освоєння північно-західній Русі і зробив перший крок до створення свого концепційного погляду на основу історичного процесу в Росії. Він переглянув величезну кількість рукописів, проаналізував до пяти тисяч "житій" і прийшов до висновку, рішуче расходившимся з офіційною агиографією, яка надавала "житиям" найважливішу роль в релігійної пропаганді. Він прийшов до досить песимістичним висновку про бідність змісту "житій"; його критична оцінка достовірності відомостей, що їх була суттєвим моментом у розвитку антиклерикальних тенденцій в українській історичній науці. Звертаючись до ролі соціальних та економічних чинників в історичному процесі, Ключевский вважав, що кожен з них чинності привхідних обставин в той або інший період історії міг мати провідне значення. Дослідження відображає історію панівного класу - боярства і дворянства, проблему, до якої автор надалі неодноразово звертався, характеризуючи з явно антидворянских позицій пізніший етап історії Росії - XVIII-початку XIX в.Не особливо численні, але багаті змістом, вчені дослідження Ключевського, з ряду яких особливо видається його докторська дисертація ("Боярская дума"), присвячені, переважно, розясненню основних питань історії управління та соціального ладу московської держави XV - XVII ст. Широкий розмах дослідження, що охоплює найбільш істотні сторони життя держави і суспільства в їх взаємного звязку, рідкісний дар критичного аналізу, іноді доходить до дріб"язковість, але що приводить до багатим результатами, блискучий талант викладу - всі ці особливості праць, давно визнані спеціальною критикою, допомогли йому збагатити науку російської історії низкою нових і цінних узагальнень і висунули його самого на одне з перших місць серед її дослідників. Ключевский висував чотири "історичні сили", творять і напрямні: 1)природа країни 2) фізична природа людини; 3) особистість і 4) суспільство.

Не особливо численні, але багаті змістом, вчені дослідження Ключевського, з ряду яких особливо видається його докторська дисертація ("Боярская дума"), присвячені, переважно, розясненню основних питань історії управління та соціального ладу московської держави XV - XVII ст. Широкий розмах дослідження, що охоплює найбільш істотні сторони життя держави і суспільства в їх взаємного звязку, рідкісний дар критичного аналізу, іноді доходить до дріб"язковість, але що приводить до багатим результатами, блискучий талант викладу - всі ці особливості праць, давно визнані спеціальною критикою, допомогли йому збагатити науку російської історії низкою нових і цінних узагальнень і висунули його самого на одне з перших місць серед її дослідників. В курсі "Методологія", В.О. Ключевский висував чотири "історичні сили", творять і напрямні: 1)природа країни 2) фізична природа людини; 3) особистість і 4) суспільство. Таким чином основу свого концепционного пошуку він бачив в індивідуальній людської особи і людському суспільстві у всьому їх історичному різноманітті, що живуть в певних природних умовах. Цей підхід був остаточно сформульований у першій лекції «Курса русской истории» як результат всіх його попередніх досліджень.

Отже, суть концептуального досвіду В.О.Ключевского полягала в спробі показати значення різних факторів у загальному історичному процесі і окремих періодах російської історії. В.О. Ключевский прагнув підкреслити насамперед географічні умови, в яких жила основна маса населення. Далі йшли критерій політичної властивості і, нарешті, критерій господарсько- економічний. У взаємозвязку з природними умовами в кожному періоді їм розглядалися особливості людської особистості - історичні типи і товариство з його "спілками", отражавшими основне в його структурі- соціальність з її інтересами та вимогами.

Ключевський В.О. Курс русской истории/ В.О. Ключевский-М.: Цит. 2011 р., 18 листопада [Електронний ресурс]. -Доступний з: >

Ключевський В.О. Боярская дума Древней Руси/ В.О. Ключевский-М.: Типография А.Иванова, 1882.- 565с.

Нечкина М.В. Василий Осипович Ключевский/ М.В. Нечкина. М., 1974.

Рубинштейн Н.Л. Русская историография/ Н.Л. Рубинштейн. - М.: ОГИЗ, Госполитиздат, 1941.- 659с.

Севостьянов Г.Н. Портреты историков. Время и судьбы. М.: Университетская книга, 2000, - 432с.

Яковенко Н.М. Вступ до історії. -Київ, Критика, 2007, - 375с.