Історичні передумови та зміст норм Великої Хартії Вольностей як історичної пам’ятки права - Курсовая работа

2.2 Права і привілеї великих баронів згідно ХартіїРозчищення лісу і осушення болот привели до збільшення площі культивованої землі і пасовищ в ході широкої внутрішньої колонізації, підвищилася врожайність зернових і інших культур. Це привело, у свою чергу, до скорочення селянських наділів, "земельного голоду" на селі, розширення земельного ринку і зростання ціни на землю. Тривав процес відділення міста від села. Швидкому розвитку їх сприяла рання спеціалізація сільськогосподарських районів - одних на виробництві хліба (Південна, Центральна і Східна Англія), інших - на виробництві мясо-молочних продуктів і шерсті (Західна, Північно-західна і Північно-східна Англія). Розширення внутрішніх економічних звязків стимулювалося також розвитком зовнішньої торгівлі, оскільки основу останньої до кінця XIV ст. складало вивезення продуктів сільського господарства, шерсті, хліба, шкіри.З початку XIII ст. в обстановці посилення свавілля королівської влади і утиску привілеїв, які залишилися у баронів, відбувається поступове оформлення баронської коаліції, зростає напруженість у її відносинах з королем, розширюються її політичні вимоги. Не виступаючи проти централізації в цілому, барони бачили можливість охорони своїх інтересів в організації олігархічного баронському органу, здатного відтіснити короля від важелів управління. У відповідь на його вимогу відправитися з ним до Нормандії графи і барони зібралися на нараду (colloquim) в Лестер і постановили заявити королю, що не підуть з ним в похід, «поки він не поверне їм їх прав». Наступного року барони рушили з королем до Нормандії, але побачили, що він і не думає вступати в бій з ворогом; в найсильнішому обуренні вони повернулися додому, а король наклав на них за це величезний штраф в розмірі сьомої частини їх рухомості. У 1205 році король з великим військом вирушив до Франції, але раптом повернув назад і, повернувшись додому, взяв із графів, баронів, лицарів і духовенства «незліченну суму грошей» під тим приводом, ніби вони не захотіли йти з ним за море добувати втрачене їм спадщина (до цього часу він вже втратив Нормандії, Мена, Анжу, Турена, що відійшли до французького короля, що теж не в малій мірі збільшило непопулярність Іоанна Безземельного).Вона є основою для побудови станово-представницької монархії в країні, адже допускає баронів та вільних людей до управління державою на паритетних з королем правах. Своїм першим параграфом Хартія оголошує вільною англійську церкву і недоторканними її права і вольності і підтверджує видану перед тим Іоанном хартію про свободу церковних виборів. Згідно з цим документом, вибори вищих і нижчих ієрархів церкви повинні були проводитися вільно у всіх церквах, і король повинен затверджувати їх, якщо тільки для відмови не буде грунтовної причини. Хартія вимагала, щоб сюзерен під час опіки тримав у хорошому стані володіння, а також підтверджувала положення про вдову васала, яка повинна була отримувати певну частину володіння після смерті чоловіка [1, с. Їх юридичне вираження в Хартії гарантувало, що вони будуть виконуватись монархом, адже за цим було запроваджено контроль баронської ради, про яку детальніше буде розказано пізніше.Ще давньогрецькі філософи-софісти проголосили ідею рівності всіх людей від народження, тобто те, що люди мають однакові зумовлені природою права, які мусять гарантуватися законом. король Англії Іоанн Безземельний приїхав в стан бунтівних баронів на березі Темзи біля Виндзора і на Роннімідському лузі підписав договір, відомий надалі як Велика хартія вольностей. Значення Великої хартії вольностей можна визначити таким чином: король відмовився за себе і за своїх наступників від усіх обмежень чиїх-небудь прав, зроблених нормандськими королями до нього і особливо ним самим, і зобовязався відновити повною мірою порядок управління і судочинства, заснований на англосакських і нормандських звичаях. Велика Хартія вольностей обнародувана королем Іоаном Безземельним, мала на меті обмеження свавілля короля, надавала окремі привілеї лицарству, певним категоріям купців, верхівці вільного селянства та застерігала окремі права громадян (міщан) загалом. Текст 1225 року був остаточно підтверджений королем Едуардом I в парламенті і став законом, який в латинській редакції отримав назву "Статус про невирішення податків" (1297рік.) [3].У цьому акті було, проголошено, що ніякі податки та побори не накладатимуться, і не стягуватимуться без волі і загальної згоди архієпископів, єпископів, графів, баронів, лицарів, городян та інших вільних людей королівства [2, с.(Magna Charta Libertatum) є видатним документом англійського феодального права, який поклав початок світовому конституційному процесу. Саме Велика хартія вольностей вважається наріжним каменем прав і свобод людини, недоторканності особистості, її майна, обмеження королівської сваволі, реального розмежування повноважень владних структур, процесу демократизації, парламентаризму і навіть конституційної юстиції. Хартія була підписана у 1215 р. королем Іоаном Безземе

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. передумови та причини прийняття великої хартії вольностей

1.1 Соціально-економічне та політичне становище Англії напередодні прийняття Хартії

1.2 Історичні передумови появи Хартії

Розділ ІІ. Юридичний аналіз норм Великої Хартії Вольностей

Вступ

Велику хартію вольностей (Magna Carta) 1215 р. зазвичай розглядають у двох аспектах - як історичний документ 1215 р. - Памятка феодального права Англії, і як один з основних, " фундаментальних " законів англійської неписаної конституції. Однак, це не просто два підходи до документа. По суті справи, це два різних варіанти документа, що відрізняються один від одного як текстуально, так і за спрямованістю, за змістом і " духу" містяться в них положень.

Документ 1215 р. - Продукт історичного розвитку Англії в XII - початку XIII ст., Політико-правової думки великих феодалів і конфліктної ситуації, що виникла в Англії при королі Жанні (Джоні) Безземельному в 1213- 1215рр.

Хартія як діючий конституційний закон Англії - результат подальшої еволюції Англії в епоху станово-представницької монархії XIII -XIV ст., Тлумачень і змін первинного тексту стосовно потребам цієї епохи, а також епохи англійської буржуазної революції XVII ст. Саме тому дослідження Великої Хартії Вольностей, є надзвичайно актуальним.

Основними джерелами для написання даної роботи стали праці таких вчених, як Глиняний В.П., Музиченко П.П., Вітман К.Н., Аніщук Н.В.

Крім того було використано ряд підручників інших вчених, зокрема Абдурахманової І.В., Басовської Н.І., Батира Р.І., Бєляєвої Г.П., Лєванцова К.Є., Биркина К., Графського В.Г., Іловайського Д.І., Караєвої В.В., Карпова С.В., Колесницького Н.Ф., Крашеніннікової Н.А., Жидкова О.А., Макарчук В.С., Нікофорової Н.О., Петрушевського Д.М., Сказкіна С.Д., Федорова К.Г.

Обєктом дослідження є передумови прийняття та зміст Великої Хартії Вольностей.

Предметом дослідження виступає характеристика норм Великої Хартії Вольностей.

Метою написання курсової роботи є здійснення комплексного дослідження історичних передумов та змісту норм Великої Хартії Вольностей, як історичної пвмятки права. Для досягнення поставленої мети було визначено наступні завдання: - проаналізувати історичні передумови прийняття Великої Хартії Вольностей;

- здійснити коротку характеристику зазначеного джерела права;

- дослідити норми Великої Хартії Вольностей, що визначали права великих баронів;

- проаналізувати норми Хартії, що регулювали інтереси лицарів, городян і купців;

- проаналізувати вплив Великої Хартії Вольностей на розвиток держави і права в Англії.

Для належного написання курсової роботи було використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, що використовуються в юридичній науці.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання, висновків отриманих в процесі написання роботи, студентами для підготовки до практичних занять та складання іспиту з предмету «Історія держави і права зарубіжних країн».

Структура роботи зумовлена предметом дослідження та поставленими завданнями і складається з вступу, трьох розділів, які в свою чергу поділені на пять підрозділів, висновків та списку використаних джерел.