Історичні аспекти і стилістичні особливості розвитку архітектури Львова - Дипломная работа

Зміст Розділ 1. Особливості соціально-економічного і духовного розвитку Львова у XVI столітті 1.1 Соціально-економічний розвиток Львова і Галичини у складі Польської держави і Речі Посполитої 1.2 Західноєвропейські впливи у розвитку духовного середовища міста Розділ 2. Архітектура міста як прояв ренесансного духу часу 2.1 Стилістичні особливості культової архітектури Львова 2.2 Еволюція розвитку житлової архітектури міста Розділ 3 Західноєвропейські впливи в архітектурі Львова: практичний зріз 3.1 Майстри Західної Європи - зодчі міста 3.2 Порівняльний аналіз памяток архітектури Львова Список використаної літератури Розділ 1. Особливості соціально-економічного і духовного розвитку Львова у XVI столітті 1.1 Соціально-економічний розвиток Львова і Галичини у складі Польської держави і Речі Посполитої Відомо, що культура Відродження охопила не тільки Італію, в якій небувалого розквіту набуло мистецтво, а й всю Західну і Центральну Європу. У культурному житті України XVI - першої половини XVII ст. знайшли свій досить чіткий вияв ренесансні тенденції. Як і в інших країнах православно-словянського кола, процес поширення ренесансу на Україні був тривалим та увійшов складовою частиною в культуру барокко* Ренесансне мистецтво - європейське явище. Україна є складовою частиною Європи. Ті особливості, які були притаманні європейському мистецтву в цілому, так чи інакше проявилися і на грунті українського мистецтва. Мистецтво і література Ренесансу залишаються безпосередньо пов’язаними з християнською ідеологією і християнським матеріальним культом. Ці канони зруйнувалися ренесансною культурою, яка переосмислила ставлення до нетварного і надтварного світу, виходячи з нового розуміння біблійної тези про людину, як образ божий. Наприкінці XV - на початку XVI століть у Західній Європі починається перехід від станово-представницьких монархій до абсолютних. На початку XVI ст. під владу династії Ягелонів потрапляють величезні простори Східної і Центральної Європи - Польща, Литва, Пруссія, Україна, Білорусія та деякі інші землі. Великі князі литовські, залишаючись спадковими володарями на своїй батьківщині, були водночас виборними королями польськими, до того ж істотно обмеженими у своїх прерогативах загальношляхетським сеймом. Якщо наприкінці XVI століття були відомі лише кілька десятків магнатських родин, то в першій половині XVI століття їх налічувалося вже понад сто. Завдяки підтримці великокняжої та королівської адміністрації чільні позиції в цехах займали німецькі й польські купці та ремісники, які відтісняли українських православних міщан. Новими центрами італійської торгівлі стали Краків і Львів, де зосередилася діяльність численних представників купецьких родин Генуї, Флоренції, Венеції, багатьох торговельних і банківських підприємств. Його часове визначення охоплює XVI - першу половину XVII століття. Серед них - Іван Вишенський, І. Федоров, Є. Наливайко, П. Конашевич-Сагайдачний, С. Зизаній і інші. Визвольна війна українського народу досягла кульмінації у війні під проводом Богдана Хмельницького і закінчилась з’єднанням України з Росією. В рамках релігійного світогляду у Львові, а зокрема і в усій Україні, набували поширення різні єретичні вчення, які ставили за мету звільнити суспільство від обмежень офіційних церковних догматів, виступали проти збагачення церковних владик і перегукувались з ідеями реформації. На Україні в другій половині XVI і особливо в першій половині XVII століття у зв’язку з дальшим зростанням товарно-грошових відносин й обміну між окремими землями також почали зароджуватись буржуазні національні зв’язки, що було визначальним фактором у процесі поступового перетворення української народності у націю. Проте, оскільки в Польщі не залишилося вільних земель, король реалізовував це своє право лише на Україні, де постійно виникали поселення вільних селян, які освоювали ще донедавна безлюдні незаймані землі. Оскільки так звані «артикули Генріха III» 1573 р. встановили по всій Речі Посполитій повну владу шляхти над селянським населенням, ставало зрозумілим, що несло українському селянству роздавання королем заселених колонізованих земель шляхті та магнатам. На вірменській вулиці ансамбль церковних споруд у стилі від класичної вірменської церкви до католицької храмової архітектури, споруджений переважно італійцями. На Руській вулиці на початку XIV століття будується ( вчетверте після пожеж ) православна Успенська церква із баштою Корнякта. Дивлячись на цю церкву можна уявити себе в Італії часів Відродження( див. іл. А були ще кам’яниці італійських купців, татарський квартал на північ від вірменського, два єврейських гетто. Шедевром ренесансної архітектури в країнах Східної Європи був ансамбль споруд Львівського братства, який складався з Успенської церкви, високої дзвіниці і прилеглої до них каплиці Трьох святителів, збудований в кінці XVI- 30-х роках XVII ст. кращими львівськими будівничими: Павлом Римлянином, Петром Барбоною, Войтехом Капиносом.