Історія Західноукраїнської Народної Республіки - Реферат

Західноукраїнська Народна Республіка; ЗУНР) - українська держава, що існувала протягом 1918-1919 років на території Західної України зі столицею у Львові. Охоплювала територію заселену українцями - Галичину, Буковину й Закарпаття.Перебіг подій, який дедалі виразніше окреслював неминучість розпаду Австро-Угорської імперії, змушував галицьких політиків до певних кроків щодо національно-державного самовизначення. Вони мали сформувати сейм, який би мирним та законним шляхом перебрав на себе владу. У зібранні взяли участь українські посли до австрійського парламенту й крайових сеймів Галичини й Буковини, представники єпископату Української греко-католицької церкви, делегати крайових політичних партій: галицьких-національно-демократичної, радикальної, християнсько-суспільної та соціал-демократичної; буковинських - національно-демократичної, соціал-демократичної й радикальної, а також посланці студентської молоді - усього 69 делегатів. Однак гору взяла думка голови Української Національної Ради Є. Насамперед слід було встановити українську владу в Східній Галичині.Українська Національна Рада проголосила створення української держави на етнічних українських землях колишньої Австро-Угорської монархії., її назву й територіальні межі закріпив закон, ухвалений 13 листопада [1]: «Держава... має назву Західноукраїнська Народна Республіка» (ЗУНР); вона становить «українську суцільну етнографічну область... з українською частиною бувших австрійських коронних країв Галичини з Володимирією і Буковиною та з українськими частями бувших угорських столиць (комітатів): Спиш, Шариш, Уг, Берег, Уюча і Мармарош». Тимчасовий Основний закон ЗУНР був з часом доповнений цілим рядом законів: про організацію війська (13 листопада 1918 p.), тимчасову адміністрацію (15 листопада 1918 p.), тимчасову організацію судочинства (16 листопада і 21 листопада 1918 p.)[2], відповідно до якого судова система новоствореної Республіки складалося з трьох ланок: повітових судів, окружних судів і Вищого суду. Законодавством ЗУНР встановлено підвищені вимоги до осіб, які мали бажання стати суддями. Зокрема, після закінчення вищого начального закладу вони були повинні пройти дворічне стажування, і лише після цього мали змогу стати суддями у разі успішного складання спеціального екзамену [4]. Виділ призначив новий склад Державного секретаріату, премєр-міністром якого став С. Голубович.(ДОДАТОК 3) 15 квітня 1919 р.-було оприлюднено закон про сейм як законодавчий орган ЗУНР.«Збройні сили молодої держави творилися занадто повільно: військове керівництво й уряд ЗУБР перебували у Львові, звязки з провінцією були слабкими. На базі легіону УСС було створено перші бойові групи - «Старе село» отамана О. Уже в листопаді діяли групи «Щирець», «Наварія», «Рудьки», «Крукеничі», «Хирів», «Південь». На півночі краю сокальська, угнівська, ревська, белзька, яворівська, янівська групи у грудні обєднались у загін «Північ». На місцях керівництвом військових повітових команд, а нерідко з власної ініціативи колишніх січових стрільців, старшин та підстарший австрійського війська формувалися бойові підрозділи.Більше половини українських вояків, які брали участь у «листопадовому повстанні» у Львові, ледь не наступного дня розійшлися, вважаючи, що «справу зроблено». Начальна команда військ польських (НКВП) мала достатню кількість офіцерів. У перші дні були призначені коменданти прифронтових дільниць, визначені місця дислокації, окреслено коло важливих обєктів, що їх слід було охороняти. Українці мали добре вишколений та загартований полк Українських січових стрільців, однак дислокувався він за 250-270 км у районі Чернівців-Вижниці. З різних причин перший його підрозділ (800 вояків) прибув на станцію Сихів лише ввечері 3 листопада, коли польські вояки вже значно зміцнили своє становище.Скоропадського з повноваженням: Української Національної Ради і проханням збройної допомоги українським силам у Львові прибула делегація в складі О. ЗУНР з явила про «непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну вели: державу з Українською Народною Республікою, увійти «з усею своєю територією й населенням, як складова частина державної цілості, в Українську Народну Республіку». Зауважувалося, що з огляду на історичні обставини ЗУНР дістане «територіальну автономію, якої межі означите у хвилі реалізації злуки обох Республік в одну державну цілість окрема спільна комісія». Станіславі Українська Національна Рада одноголосно проголосила «торжественно зєдинение з нинішнім днем Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою в одну, одноцільну суверенну Народну Республіку». Швець оприлюднив відповідний універсал У HP: «Іменем Української Народної Республіки Директорія оповіщає народ український про велику подію в історії землі нашої української.Е.Петрушевич, полковник В.Вишиваний, група урядовців ЗУНР, сотня стрільців особистої охорони[6] були змушені переїхати через Румунію до Відня, де продовжували активну міжнародну діяльність щодо захисту державних інтересів ЗУНР. Збруч, пог

Зміст

Вступ

1. Листопадова (1918) революція у Львові

2. Проголошення ЗУНР

3. Створення Української галицької армії

4. Перебіг українсько-польської війни

5. Злука УНР і ЗУНР

6. «Чортківська офензива»

7. Еміграція

Висновок

Використана література

Примітки

Додатки революція український злука республіка