Характеристика географічного положення Суздальської землі. Аналіз періодів князювання Долгорукого та Боголюбського. Причини усобиці та успіхи правління Всеволода. Вивчення правової системи та суспільний ладу. Дослідження господарського укладу і культури.
Поряд з назвою «Північно-Східна Русь» в літературі використовуються синонімічні терміни. У джерелах зустрічаються назви: Суздальська земля, Заліська земля, Залісся (тобто те, що знаходилося «за лісом» по відношенню до київських землям); в новгородському літописанні - Нізовская земля (положення країни по відношенню до Новгороду). Це був типовий зразок російського князівства періоду феодальної роздробленості. Актуальність даної теми зумовлена тим, що досліджуючи історію Володимиро-Суздальського князівства, виник інтерес про те яка ж роль одного з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості в Стародавній Русі Дізнатися яку роль зіграло існування Володимиро-Суздальського князівства в історії Стародавньої Русі.Так як в тих краях було багато лісів, всі ділянки родючої землі розташовувалися між ними. З давніх пір на території князівства було місто Юрєв-Польський (він якраз розташовувався в зоні Опілля). Врожаї були порівняно великі (для тих часів), але рибальство, мисливство та бортництво, які були розвинені в тих краях, давали непоганий «приробіток». Своєрідне географічне положення Володимиро-Суздальського князівства і його досить суворі умови призвели до того, що словяни прийшли сюди пізно, зіткнувшись з корінними фіно-угорським населенням. Не слід забувати, що географічне положення Володимиро-Суздальського князівства було добре тим, що його південні рубежі були прикриті іншими словянськими князівствами, які захищали населення цих земель від нашестя кочівників.Місто увійшло до складу Ростово-Суздальського князівства, великокняжий престол якого займав Юрій Долгорукий (1125-1157) - молодший син Володимира Мономаха. Юрій переніс княжу резиденцію з Ростова в Суздаль. У його правлінні Ростово-Суздальська земля пережила економічний і політичний розквіт; посилилися боярство і торгово-ремісничий шар. Його зовнішня політика визначалася трьома напрямками: війни з Волзької Болгарією, торговим конкурентом Русі, дипломатичний і військовий натиск на Новгород і виснажливі війни за Київ з Ізяславом Мстиславовичем. Таке прагнення до завоювання російських і чужих далеких земель, простягаю свої «довгі руки» і дало Юрію характерне прізвисько Долгорукий.Ще за життя Юрія в 1151г., Коли Ізяслав тимчасово взяв рішучий перевага в боротьбі за Київ, Андрій переконував батька віддалитися в Суздальську землю і сам перш нього поквапився піти в цей край - у Володимир-на-Клязьмі, передмістя даний йому батьком на спадок. Він був занадто властолюбний, щоб порозумітися з тодішнім складом умов в Південній Русі, де доля князя постійно залежала і від замахів інших князів, і від норовливості дружин і міст; притому сусідство половців не давало і вперед ніякого запоруки на встановлення порядку в південно руському краї, тому що половці представляли собою зручний засіб князям, замишляв добувати собі силою міста. 15мая 1157г. ростовці і суздальці з усією землею, порушивши розпорядження Юрія, який віддав Ростов і Суздаль меншим синам, одностайно обрали Андрія князем всієї своєї землі. По смерті Гліба в 1171 році Андрій відправив до Києва Романа Ростиславича - "Ви назвали мене батьком, - велів він сказати їм, - так я хочу вам добра і даю брату вашому Роману Київ". За переказом літописи Київської, троє було дверей церковних у храмі, сяяли золотом, і пять позолочені голів на соборі Володимирському; золоті та срібні панікадила висіли перед іконостасом, прикрашеним перлами і дорогоцінними каменями; зі срібла злитий був амвон перед царською брамою та позолочені всі внутрішні арки ; все начиння була з чистого золота, і три чудові дарохранильниці, або іерасаліми, як їх тоді називали, прикрашали вівтар.По смерті Андрія в Суздальській землі розігралася усобиця. У боротьбі спочатку здобули верх племінники і сіли - старший у старшому місті області Ростові, молодший у Володимирі, але потім Володимир піднявся на племінників і на старші міста і знову закликав до себе дядьком, які цього разу восторжествували над суперниками і розділили між собою Суздальську землю , кинувши старші міста і розсівшись по молодшим, у Володимирі і Переяславі.Дворічна усобиця, розвязана після вбивства Боголюбського боярами, закінчилася вокняжіння його брата Всеволода Велике Гніздо (1176-1212). Мав велике потомство - 12 дітей (8 синів), тому отримав прізвисько "Велике Гніздо". Причини успіху Всеволода - опора на нові міста (Володимир, Переяславль-Залеський, Дмитров, Городець, Кострому, Твер), де боярство було відносно слабким, і опора на дворянство. Всеволод підпорядкував собі Новгород Великий, використовуючи військову силу. Військова міць Всеволода була така велика, що в літописі про нього сказано, що його дружина могла розплескати веслами Волгу, а шоломами вичерпати Дон.Володимиро-Суздальське князівство була ранньофеодальна монархію з сильною великокнязівської владою. У Володимиро-Суздальське князівство відбувався процес формування феодальних відносин при великих залишках первіснообщинного ладу (віче, кровна помста, родові звичаї і так далі). Великий князь володи
План
План
Введення
Глава 1. Територія і демографія
Глава 2. Політична історія
2.1 Князювання Юрія Долгорукого
2.2 Князювання Андрія Боголюбського
2.3. Усобиця
2.4 Князювання Всеволода Велике Гніздо
Глава 3. Соціально-економічна історія
3.1 Державний лад
3.2 Правова система
3.3 Суспільний лад
3.4 Економічний розвиток
Глава 4 Господарський уклад і культура
4.1 Землеробство
4.2 Ремесла
4.3 Культура
Висновок
Список літератури
Вывод
Вивчаючи історію Суздальської землі з половини XII в. до смерті Всеволода III, ми на кожному кроці зустрічали все нові і несподівані факти. Ці факти, розвиваючись двома паралельними рядами, створювали Суздальській області небувале становище в Руській землі: одні з них змінювали її ставлення до інших російським областям, інші перебудовували її внутрішній склад. Перерахуємо ще раз ті й інші.
Спочатку князі Андрій і Всеволод намагаються відокремити звання великого князя від великокнязівського київського столу, а Суздальську землю перетворити на своє постійне володіння, виводячи її з кола земель, якими володіли по черзі старшинства; при цьому князь Андрій робить першу спробу замінити родинне полюбовне угоду князів обовязковим підпорядкуванням молодших родючий, як подручников, старшому князю, як своєму государю-самовластцу.
По смерті Андрія в Суздальській землі падає політичне переважання старших міст і керівних класів місцевого товариства, князівської дружини і вічового громадянства, а одне з передмість, стольний місто великого князя Андрія, під час боротьби зі старшими містами встановлює у себе спадкове князювання.
За князювання Всеволода ця область набуває рішуча перевага над всією Руською землею, а її князь робить першу спробу насильницьким захопленням, крім усякої черги, приєднати до своєї отчині цілу чужу область. У той же час в суздальських князів та суспільстві разом з усвідомленням своєї сили виявляється зневага до Києву, відчуження від Київської Русі.
Це означає, що порвалися внутрішні звязки, якими перш зєднувалася північно-східна околиця Руської землі зі старим земським центром, з Києвом. Всі ці факти суть прямі або непрямі наслідки російської колонізації Суздальської землі.
Володимиро-Суздальське князівство займає важливе місце в історії російського народу. Перенесення політичного центру Русі у Володимир зіграло велику роль в подальшому освіті великоруської народності і російської нації. У Північно-Східної Русі вперше була розпочата боротьба за обєднання Русі під керівництвом князів володимирській династії.
У 1238 орди Батия розгромили Володимиро-Суздальське князівство, спустошили і спалили міста. Але монголо-татарське іго не змогло знищити високих культурних і політичних традицій Володимирській землі. Вони були збережені, сприйняті і розвинені в процесі "збирання Русі" Москвою в 14-15 ст.
Список литературы
1. Століття А.В. Історія Росії з найдавніших часів до наших днів. - М.: Харвест, 2007. - 896с.
2. Володимирський-Буданов М. Ф. Огляд історії російського права. - СПБ.: Територія майбутнього, 2005. - 800С.
3. Воронін М.М. Володимир, Боголюбово, Суздаль, Юрєв-Польської. Книга-супутник по стародавніх містах Володимирській землі. - М.: Мистецтво, 1988. - 295с.
4. Ключевський В.О. Російська історія. - М.: Ексмо, 2006. - 912с.
5. Костомаров Н.І. Російська історія в життєписах її найголовніших діячів. - М.: Думка, 1993. - 431с.
7. Любимов Л. Д. Мистецтво Стародавньої Русі. -М.: Просвещение, 1996. - 143с.
8. Платонов С.Ф. Повний курс лекцій з російської історії. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 1997. - 576с.
9. Рибаков Б.А. Народження Русі. - М.: АІФ Принт, 2003. - 447с.
10. Соловйов С.М. Історія Росії з найдавніших часів. Книга 2, т. 3. - М.: Харвест, 2009. - 531с.
11. Чистяков О.І. Історія вітчизняного держави і права. 3-е изд., - М.: МАУП, 2005. - 430с.
12. Данилов А. А. Історія Росії з найдавніших часів до наших днів у питаннях і відповідях: навч. посібник. - М.: Проспект, 2006. - 320с
13. Енциклопедія. Слово о полку Ігоревім. / Отв. ред. О. В. Творогов, Л. А. Дмитрієв, Д. С. Лихачов, С. А. семячку. - СПБ.: Рос. Акад. Наук, 1995. - 754с.
14. Енциклопедичний словник з історії Росії. - М.: Ексмо, Велика Російська енциклопедія, 2003. - 704с.
15. Костомаров М.І. Російська історія в життєписах її найголовніших діячів. - М.: Думка, 1993, с. 56.
16. Соловйов С.М. Історія Держави Російської, том 2, гл 6 - М.: Ексмо, 2004, с. 130.
17. Ключевський В.О. Російська історія. - М.: Ексмо, 2006, с. 108.
18. Енциклопедія. Слова о полку Ігоревім. / Отв. ред. О. В. Творогов, Л. А. Дмитрієв, Д. С. Лихачов, С. А. семячку. - СПБ.: Рос. Акад. Наук, 1995, с. 76-77.
19. Володимирський-Буданов М. Ф. Огляд історії російського права. - СПБ.: Територія майбутнього, 2005, с. 543.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
