Тоталітаризм як політична система. Основні ознаки тоталітарного режиму. Зміст та походження терміна "тоталітаризм". Характеристики фашистських режимів і Радянського Союзу. Прояви диктатури в Німеччині та Італії. Сталін - великий диктатор ХХ століття.
Статус же наукової концепції за цим терміном утвердилося на зібранні в 1952 році в США політологічним симпозіумом, де тоталітаризм був визначений як "закрита і нерухома соціокультурна і політична структура, в якій всяка дія, - від виховання дітей до виробництва і розподілу товарів - прямує і контролюється з єдиного центру". Взагалі ж тоталітаризм можна визначити, як суспільно-політичною лад, при якому держава повністю підпорядковує собі всі сфери життя суспільства і окремої людини. Саме всеосяжністю тоталітаризм відрізняється від всіх інших відомих історії форм державно-організованого насильства - деспотії, тиранії, абсолютистської, бонапартистської і військової диктатур. Так звані "смутні" часи, що поляризують суспільство, також є живильним середовищем для формування тоталітарних настроїв в суспільстві і тоталітарної ролі держави. Складність створення прийнятної концепції привела до критики самої ідеї моделювання тоталітаризму, основні положення якої зводилися до наступного: O за допомогою концепції тоталітаризму не можна досліджувати динаміку процесів в соціалістичних країнах (Р.Як засвідчила сама історія тоталітаризм як система управління державою, яка особливо характерна для диктаторських режимів, є не ефективною та не довготривалою. Ліквідуючи парламентську форму правління, беручи війну, як засіб для здобуття життєвого простору і загартованості нації, ідеологізуючи всі сфери життя, втрачають всяку здібність до самокорекції, тому тоталітарні держави не здатні утворити стабільну структуру. Тому на зміну принципу невтручання у внутрішні справи інших держав повинні прийти - стосовно всіх країн світу без виключення - принципи пріоритету прав людини і законності міжнародного втручання у випадках масових і систематичних порушень цих прав.
Вывод
Як засвідчила сама історія тоталітаризм як система управління державою, яка особливо характерна для диктаторських режимів, є не ефективною та не довготривалою. Ліквідуючи парламентську форму правління, беручи війну, як засіб для здобуття життєвого простору і загартованості нації, ідеологізуючи всі сфери життя, втрачають всяку здібність до самокорекції, тому тоталітарні держави не здатні утворити стабільну структуру. Через це безславно впали фашистські режими як в Італії, так і в Німеччині, і в Іспанії та в інших європейських країнах. Ганебно закінчилися повоєнні спроби «чорних полковників» у Греції та «горил» у Латинській Америці.
Проблема тоталітаризму - це, по суті, глобальна проблема. Будь-який тоталітарний режим, навіть в невеликій і далекій країні, в нашу епоху є серйозною загрозою всьому людству. Тому на зміну принципу невтручання у внутрішні справи інших держав повинні прийти - стосовно всіх країн світу без виключення - принципи пріоритету прав людини і законності міжнародного втручання у випадках масових і систематичних порушень цих прав. Усунення загрози тоталітаризму - це значною мірою проблема ліквідації величезного розриву в рівнях соціально-економічного розвитку в світі, надання відсталим країнам і регіонам можливостей підтягування до рівня передових, запобігання війнам, екологічним катастрофам. У цих цілях необхідне максимальне обєднання зусиль всього людства. А десятки мільйонів людських життів, що є далеко неповний підсумок правління людиноненависницьких тоталітарних режимів, має слугувати пересторогою і нагадуванням людству, що може статися, коли в жертву корисливим інтересам окремих політиків приносяться загальнолюдські цінності.
Список литературы
1. Агаев С.Л. Гитлеризм, сталинизм, тоталитаризм: реальности и понятия//Полис.- 1995.-№3.
2. Мазуров И. Фашизм как форма тоталитаризма // Общественные науки и современность.-1993.-№ 5.
3. Баллестрем К. Г. Апории теории тоталитаризма// Вопросы философии.-1992.- № 5.
4. Моисеев Н.Н. Агония: размышления о современном тоталитаризме// Свободная мысль,-1999,- №5.
5. Гаджиев К.С. Политическая наука.- М.: СОРОС - Международные отношения, 1994.
6. Крижанівський В.П., Головченко В.І., Дорошко М.С., Сербіна Н.Ф. Демократичне врядування і культура миру: Навчально-методичний комплекс.-К.: ІМВ КНУ ім. Т.Г. Шевченка, 2006.
