Історія виникнення технічних термінів в українському професійному мовленні - Контрольная работа

. Технічні терміни. Види, ознаки, способи творення 1.1 Поняття термін, його види, ознаки.

Вступ

Теоретичними питаннями технічної термінології та історією виникнення технічних термінів у професійному мовленні української мови займалися такі вчені, як Т. Панько, А. Бурячок, В. Даниленко, Л. Симоненко, І. Кочан, Н. Родзевич, В. Ґрещук, А. Хаютіна, І. Усенко, Г. Мацюк, Л. Боярова, Ю. Зайцев, П. Погребняк, Н. Москаленко, Ж. Красножан та інші.

Науково-технічна термінологія - широкий та інтенсивний розвинутий шар лексики, що активно взаємодіє з іншими шарами словникового складу мови, і в першу чергу із загальновживаною лексикою. Терміни являють собою ідеальний засіб передавання інформації, адекватної конкретному фрагменту практичної діяльності. Їх використання робить повідомлювану інформацію точною, обєктивною, достовірною, оптимізує процес науково-технічної комунікації, тобто сприяє реалізації комунікативності в цьому тексті.

Обєкт дослідження - технічні терміни.

Предмет дослідження - історія виникнення технічних термінів у мовленні професії інженера.

Джерельною базою дослідження є наукові статті, довідники, словники та наукова література.

Мета - ознайомитися з історією виникнення технічних термінів, їх значенням та місцем у мовленні напрямку автоматизації виробничих процесів.

Відповідно до мети сформульовано такі завдання дослідження: - ознайомитися з теоріями, джерелами виникнення технічних термінів;

- ознайомитися зі способами творення технічних термінів.

- підкреслити важливість їх існування в українському професійному мовленні;

- зазначити важливість знання технічних термінів у діловому мовленні.

Вибір методів дослідження зумовлений обєктом, предметом, метою й поставленими завданнями. Наше дослідження засноване на аналізуванні наукової літератури, словників, наукових статей та власних спостережень.

Актуальністю нашого дослідження є вивчення та вживання технічних термінів. Дотримання культури професійного мовлення, формулювання думок за допомогою технічної термінології.

Практичне значення одержаних результатів зумовлено можливістю їхнього використання на практичних заняттях, у колах, які займаються цим питанням, на курсах чи семінарах з термінології.

Структура. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

1. Технічні терміни. Види, ознаки, способи творення

1.1 Поняття термін, його види, ознаки. Термінологія

Термін (від латин. terminus - межа, кінець) - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини.

У множині термінів кожної галузі вирізняють дві складові частини: термінологію і терміносистему.

Термінологія - це: 1. Сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Від звичайних слів терміни відрізняються точністю семантичних меж.

2. Розділ лексикології, який вивчає терміни різних галузей знань.

Наукова термінологія - вище породження людської думки. «Чим ясніше і докладніше репродукуються ідеї в людській душі, тим ясніше мислення» - І. Франко. [7, c. 6].

На відміну від термінології, терміносистема - це опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі.

Загалом розрізняють такі види технічних термінів: 1. Залежно від категорії спеціалізації значення: - загальнонаукові терміни, сферою вживання яких є майже всі галузеві термінології (наприклад: напруга, потенціал тощо);

- міжгалузеві терміни, тобто терміни, які зустрічаються або в споріднених, або у віддалених галузях (наприклад: leader у гірничій справі має значення - направляюча стріла копра, у слюсарній справі - ходовий гвинт);

- вузькогалузеві терміни - це терміни, які вживаються лише в одній галузі науки (наприклад: прикладне програмне забезпечення тощо);

2. За структурою: - прості: непохідні (тобто терміни, які при синхронному аналізі не мають мотиваційних слів, наприклад: дуга) та похідні (терміни, у яких можливо виокремити мотиваційні основи та словотворчі афікси, наприклад: запобіжник);

- складні - це терміни, які складаються з декількох основ (наприклад: мікрохвиля);

- складені - це терміни-словосполучення (наприклад: дросельний вентиль, галогенопохідні вуглеводні);

- терміни-символи (%) та терміни-напівсимволи (?-промені);

Усі технічні терміни мають низку характерних ознак, до яких належать: - стилістична нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;

- точність і незалежність від контексту. Технічний термін повинен чітко передавати суть поняття задля уникнення непорозумінь та неточності;

- тенденція до однозначності у межах певної термінологічної системи;

- пластичність. Здатність до творення похідних термінів;

- системність. Кожний термін має термінологічне значення в межах обумовленої терміносистеми;

- стислість у плані вираження;

- наявність визначення, яке чітко окреслює, обмежує його значення;

- інтернаціональний характер. Наявність термінів-інтернаціоналізмів в деяких випадках полегшує міжнаціональне спілкування;

- змістовність;

Від технічних термінів слід відрізняти: номенклатурні назви (серійні марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви та назви рослин) - своєрідні етикетки предметів, явищ, понять; професіоналізми - слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи (платіжка - платіжне доручення, вишка - вища математика); набуваючий розвитку молодіжний сленг (вінт - жорсткий диск, вінда - операційна система windows, геймер - гравець, домен - імя компютера або мережі в Інтернет).

1.2 Способи творення технічних термінів

Кількість термінів у розвинених мовах багатократно перевищує чисельність загальновживаних слів і досягає зараз кількох мільйонів лексичних одиниць. І ця величина невпинно зростає.

Термінологічні одиниці надходять до мови різними шляхами. Так, М. Возняк, маючи цілком достовірні уявлення про розвиток термінів стверджував: «Коли в мові простого люду недостатньо якого слова на означення уявного розуміння і вищого, чи на означення предмету, невідомого народові, або нововинайденого, треба утворити нове слово з українського кореня і відповідно щодо значення чи з іншої мови, найближчої до нашої мови… » [7, с. 19]. технічний термін український мовлення

Перший шлях - Спосіб вторинної номінації. Спостерігається, коли для позначення наукового поняття використовується існуюча в мові назва. Спосіб вторинної номінації може базуватися на основі метафоричних процесів, коли відбувається переосмислення назв за подібністю певних характеристик (жила - провід кабелю; жила - судина, в обох прикладах подібними характеристиками є зовнішня схожість та функція транспортування), а також на основі метонімічного перенесення назви (вимір - величина, яку вимірюють; вимір - процес визначення величини).

Більш популярним та виправданим є шлях утворення термінів шляхом запозичення з інших мов. На різних етапах становлення суспільства терміни запозичуються з різних мов, що зумовлюється різними історичними умовами.

Найбільший відсоток запозиченої термінологічної лексики становлять латинізми: конденсатор (від лат. condensare - згущую), детектор (від лат. detector - відкривач). В українській технічній термінології присутні запозичення з грецької мови: реостат (від гр. ???????? - янтар ????? - напруга), із французької та англійської мов: ізолятор (від фр. isolateur від isoler - розєднувати), скрап (від англ. scrap - відходи, метал. Окрему групу іншомовних запозичень становлять одиниці вимірювання, наприклад: джоуль (від прізвища англійського фізика Дж.-П. Джоуля), ампер (від прізвища французького хіміка А. Ампера) тощо. Як казав М. Коваль - «Існує і глобальний погляд на цю проблему: коли в мові є до 72-85% запозичень, термінів-інтернаціоналізмів, то чи маємо право говорити про існування цієї національної мови?» [6, c. 4]. Проте цей шлях також не дав максимального результату, оскільки був обмежений рамками іноземних термінів.

Існують й інші способи творення: - Словотвірний - один із найпродуктивніших способів термінотворення за допомогою афіксів, скорочення слів, складання основ та слів (склоцемент, агропром, надвиробництво);

- Синтаксичний - це спосіб створення термінів на основі вживання словосполучень для позначення понять (журнал обліку господарських операцій);

- Морфолого-синаксичний - це спосіб утворення термінів на основі переходу слова з розряду однієї частини мови в іншу, що базується на граматико-лексичному переосмисленні цього слова (насосна);

Необхідно зазначити, що цілком нові терміни, як правило, не «вигадуються». За всю історію розвитку науки та техніки можна навести лише кілька випадків такого утворення термінів. Як окремий випадок термінотворення можна навести шлях запозичення одиниць з інших наукових сфер. При цьому термін нерідко набуває нового значення (наприклад, морфологія у мовознавстві та біології; мовлення у мовознавстві, риториці, психології, фізіології та медицині).

Загальновживані українські слова теж здатні термінологізуватися: «Хто б міг колись подумати, що поле може бути електромагнітним, а яма - потенціальною?» - М.Вакуленко [6, c. 4].

Отже, термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього.

На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах.

Спеціальні технічні терміни дуже зручні. Вони одночасно позначають потрібне поняття, сприяють більш чіткому викладу нормативних приписів, допомагаючи більш правильно зрозуміти й застосувати їх. За допомогою таких термінів можуть бути досягнуті конкретність та повнота технічних визначень. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки.

Слід уникати використання застарілих, нестандартних технічних термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення.

Творення технічних термінів відбувається різними шляхами: надання статусу термінів загальновживаним лексичним одиницям рідної мови, запозичення з інших мов, вживання слів і словотворчих моделей грецької та латинської мов. Також слід відзначити, що терміни, як правило, «не вигадуються».

2. Історія виникнення технічних термінів. Їх проблеми у професійному мовленні

2.1 Історія виникнення технічних термінів у професійному мовленні

Українська термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу в створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо. « …Термінологія кожного народу, - читаємо у В. Сімовича, - йшла й іде іншими шляхами, вона повязана з культурним впливом інших мов …» [9, с. 6].

Основи сучасної української наукової термінології почали закладатися в кінці XIX - на початку XX ст. Цей період характеризується досить сформованою загальнонауковою термінологічною лексикою, в той час як спеціальна наукова термінологія тільки починає формуватися. Терміни, як окремий лексичний пласт української мови, починають комплексно досліджуватись лише із середини XX століття. Посилення лінгвістичного інтересу до аналізу та систематизації технічних термінів зумовлений значним впливом технічної термінології на розвиток української літературної мови, адже саме технічна термінологія є найрухливішим шаром загальновживаної лексики.

Українська науково-технічна термінологія у своєму розвитку пройшла окремі етапи. Ці етапи безпосередньо повязані з розвитком державності України та її мови. Як засвідчують архівні джерела, літочислення новітнього українського стилю належить вести з 1586 року, коли була створена Львівська братська школа, перша на той час школа Європи з рідною мовою навчання. Саме викладач цієї школи Лаврентій Зизаній уклав і надрукував у 1596 році перший словник української мови. Таким чином, була започаткована словникова справа, яка потім була продовжена багатьма видатними мовознавцями. Згодом, у 1615 році, відкривається Київська братська школа, яка в 1631 році була перетворена у Києво-Могилянську академію, що стала першим вищим навчальним закладом України. Найвищого злету досягла освіта в Україні у Козацькій республіці - демократичній республіці Новітньої історії. Україна стала найосвіченішою на той час країною Європи. На жаль, після Переяславської Ради почався поступовий занепад освіти в Україні. Гоніння на українську культуру проваджувалось царизмом до 1917 року.

Особливого розвитку набула мова в усіх її стилях після Жовтневої революції. Усі царини науки й техніки були забезпечені відповідною українською літературою. Бурхливий процес українізації усіх сфер суспільного життя в Україні у 20-х роках ХХ століття привів до появи перших україномовних підручників, посібників і монографій у царині електротехнічних наук. У той час в Україні стрімко розвивалася потужна електротехнічна та електромашинобудівна промисловість, а разом з нею створювалась одна з найбільших електротехнічних літератур українською мовою. Згодом була прийнята теза про використання більш розвиненої і потужної російської мови.

Українська мова на діловому рівні була повністю витіснена російською. Після закінчення Вітчизняної війни проникнення російської мови в усі сфери життя на теренах Радянського Союзу тривало. Тільки з 1991 року, після історичного референдуму про незалежність України почалося відродження української культури, української мови.

Історію становлення української науково-технічної термінології потрібно розглядати як процес закономірної еволюції мови. Справа наукової термінології - дуже складна й важлива. Термінологія не постає відразу, а створюється самим життям упродовж віків, потребує державної традиції для свого усталення. А українська інтелігенція останні шість віків (XV-XX) жила в чужій культурі. Тому вироблення української наукової мови ніколи не йшло нормальним шляхом.

За опрацювання наукової термінології окремі українські митці бралися давно, ще з 1860 року. Зроблено відтоді дуже багато, але тому, що праця та не мала реального застосування й перевірки в житті, а також і тому, що за неї часто бралися особи (як часом і тепер) з великим патріотизмом, але з малими фаховими знаннями, справа створення української термінології довго не виходила з дилетантських рамок.

2.2 Проблеми та роль технічної термінології у компютерній сфері

Науково-технічний прогрес наповнив мову новими поняттями, що властиві різним професіям. Мова представників різних галузей виробництва, народного господарства дедалі збагачується, і цей процес відбувається завдяки формуванню мови трудівника будь-якої професії, усуненню мовних примітивізмів, збагаченню науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією, появі нових понять.

У прагненні до зрозумілості науковці зобовязані користуватися не природною мовою, а спеціалізованою, щоб не було проблем, повязаних із субєктивністю життєвого досвіду, багатозначністю слів і незрозумілістю граматичних побудов. Кожна наука має свою власну мову, свою власну термінологію.

Одна з основних проблем видавців і перекладачів українською мовою текстів компютерної тематики - це відсутність в українській мові відповідної термінології. Велика кількість компютерних неологізмів і відсутність стандартних норм ускладнює вибір терміна, відповідного продукту і контексту.

На початковому етапі розробки компютерів дана термінологія українською мовою була здебільшого запозичена і відносно усталена. Видані в той час словники з обчислювальної техніки встигали стандартизувати лексику, що швидко розвивалася, сфера використання якої в основному обмежувалася середовищем науково-дослідних інститутів, професійних технічних закладів і лабораторій. Ситуація дуже змінилася з появою персональних компютерів , які на противагу терміну набули масового поширення. Оскільки основний ринок ПК й основні досягнення у цій галузі належать західним державам, а особливо США, то основна термінологія видавалася англійською мовою. Українські розробки в галузі ПК відставали, тому власні терміни не розвивалися паралельно із західною термінологією, часто із самого початку використовували запозичення.

Нову компютерну лексику впроваджують у нашу мову різними способами: переклад, транскрипція, мішаним способом. Є випадки, коли слово навіть зберігає своє латинське написання. Справа в тому, що запозичення реалізують на рівні користувача (внизу), а не зверху (інститути, технічні організації, технічна література). Звідси різноманітність термінології: кожен використовує свої терміни, тому можна говорити про напівтерміни, а не про термінологію. Звичайно, поряд із напівтермінами є також компютерний жаргон, зрозумілий лише обраним, який далекий від мовних норм: софт, фонти - кожному із цих слів є відносно нормальний відповідник, тому жаргон неповинен братися до уваги у разі обговорення норм лексики. Існує набір відносно сталих термінів (електронна пошта, сервіс, файл, дискета, сайт), що функціонують в українській мові дуже давно. Але навіть у деяких найбільш поширених з них досі не склалася система морфологічних характеристик: слово Інтернет, наприклад, використовують як невідмінюваний іменник і як іменник чоловічого роду у першому відмінку.

Дуже часто слово англійською мовою зявляється в українській мові у вигляді перекладу англійського терміна, і в транскрипції (інколи навіть зберігається напис слів латинською мовою, так, наприклад, screensaver - зберігач екрана і скрінсейвер, book, mark - букмарка і закладинка). Причому без детального аналізу дуже важко зробити висновок про те, який варіант переважає. О. Баранов писав: «У самій англійській мові кількість запозичень становить лише 5 відсотків від загального числа новотворів, що свідчить про її чистоту і про здатність цієї мови до самозбагачення» [6, с. 5].

Використовувати запозичення (наприклад, хаб, раутер, утиліта, плагін) у багатьох випадках більш доцільно, ніж добирати їм українські відповідники, у звязку з тим, що значення англійського терміна значно більш поширене. Наприклад, утиліти і плагіни можна було б замінити словосполученнями зі словом програма (обслуговуюча і вставна, доповнена відповідно). Вищенаведені приклади є стислою ілюстрацією до стану сучасної компютерної термінології в українській мові.

Досить гострою є проблема її уніфікації, особливо враховуючи процес і темпи сучасного розвитку компютерної техніки і видання нормативних словників (якими можна буде користуватися під час написання технічної документації) оригінальною українською і перекладом.

Отже, історія виникнення наукової термінології - дуже складна й важлива. Термінологія не поставала відразу, а створювалась самим життям упродовж віків, потребувала державної традиції для свого усталення. Українська науково-технічна термінологія у своєму розвитку пройшла окремі етапи. Ці етапи також безпосередньо повязані з розвитком державності України та її мови.

Сьогодні нова техніка, програмне забезпечення та відповідна термінологія розвиваються настільки швидко, що навіть англійська мова не одразу пропонує назву для продукту або поняття, нового для цієї галузі. Відповідно, має місце висока швидкість запозичень сучасної лексики в українську мову, завдяки чому нові запозичення не одразу знаходять своє місце в системі української мови і адаптуються нею.

Потрібний аналіз існуючих технічних текстів, сучасних публікацій у спеціальних журналах, перекладній літературі (можливе виділення деяких груп вивчення, наприклад: прилади і деталі, програмне забезпечення, бази даних тощо). Подібна робота дозволить розмежувати нормативну лексику, арго жаргон і окреслити відносну норму сучасної компютерної термінології в українській мові.

Висновки

Таким чином, за наявності довгої історії існування української технічної лексики та видання сучасних термінологічних словників логічно було б дійти висновку, що українська технічна термінологія мусить широко використовуватися на практиці.

Деякі давні складні слова замінили українські прості або складні лексеми. Проте чимало іншомовних терміноелементів набуває все більшої продуктивності, що є характерною ознакою терміноскладання в сучасній українській мові. На відміну від минулого століття, іншомовні терміноелементи тепер вільніше сполучаються з українськими коренями. Для творення української технічної термінології використовують ті ж самі засоби, що й для творення загальновживаних слів. Морфологічний спосіб у творенні слів був і залишається одним із найбагатших джерел поповнення технічної термінології. Він сприяє більш повному, глибокому, точному і розчленованому вираженню думки і є матеріалом для подальшого дослідження.

Високий рівень розвитку наукової термінології дає змогу мові повноцінно виконувати такі її суспільні функції: 1) адекватно передавати суть наукових теорій та вчень;

2) відтворювати обєктивну картину інтелектуального життя країни тощо.

Щоб підтвердити ці твердження ми зробили дослідження. У ході дослідження ми провели опитування серед студентів Донбаської державної машинобудівної академії, а саме напряму автоматизація виробничих процесів та робітників Новокраматорського машинобудівного заводу. В опитуванні брали участь 23 студенти групи АВП 12-1 та 7 робітників автоматизаційного цеху. Головною метою опитування стало визначення кількості людей, які розуміються на значеннях технічних термінів своєї спеціальності. У ході опитування було представлено 5 термінів (конденсатор, реостат, ізолятор, детектор, скрап).

Проаналізувавши отриманий результат, можна зробити висновок, що працівники НКМЗ орієнтуються у значеннях технічних термінів своєї спеціальності на 100% , в той час коли студенти - лише 40% від загальної групи.

Роблячи висновки, можна підсумувати, що знання термінів необхідне не лише в учбових закладах, хоча саме з них починається знайомство із науковими знаннями. В подальшому, при виборі професії, кожна людина досить глибоко пізнає терміни своєї сфери.

Список використаної літератури

1 Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова, 3-тє вид., доповнене / М. Г. Зубков - Х.: Торсінг, 2003. - 448 с.

2 Кацавець Г. М., Паламар Л. М. Мова ділових паперів, 3-тє вид.: Підручник/ Г. М. Кацавець, Л. М. Паламар - К.: Алерта, 2006. - 328с.

3 Комова М. Творення термінів соціальної комунікації/ М. Комова - Львів: 2010. - 120с.

4 Лисак Л. К. Українська мова за професійним спрямуванням : курс лекцій / Л. К. Лисак - Краматорськ : ДДМА, 2009. - 100 с.

5 Ліпінська А. В. Науково-технічна термінологія: Навч. посібник для дистанційного навчання/ А. В. Ліпінська - К.: Університет «Україна», 2007. - 219с.

6 Наконечна Г. В. Українська науково-технічна термінологія. Історія і сьогодення/ Г. В. Наконечна - Львів: Кальварія, 1999. - 110с.

7 Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство: Підручник/ Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк - Львів: Світ, 1994. - 216с.

8 Російсько-український загальнотехнічний словник/ Л. І. Мацько, І. Г. Трегуб, В. Ф. Христенюк, І. В. Христенюк - К.: Вища шк., 1994. - 173с.

9 Сімович В. Рідна мова й інтелектуальний розвій дитини/ В. Сімович - Чернівці, 2005. - 273с.

10 Склад і структура термінологічної лексики української мови/ За ред. Л. А. Симоненко. - К.: Наукова думка, 1984. - 196с.

11 Українська наукова термінологія. Проблеми перекладу/ [І. Алєксєєнко, А. Бельдій, О. Осадча та ін.] - К.: Наукова думка, 2009. - 344с.

Размещено на .ru