Основні види наступального та захисного озброєння, склад і структуру війська даків. Аналіз укріплених пунктів і характеристика основних типів військового зодчества в залежності від їх функціонального призначення, в тому числі городищ, дав та фортець.
При низкой оригинальности работы "Історія військової справи даків І ст. до н.е. – початку ІІ ст. н.е.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
початок ІІ ст. н.е.), який співпадає з існуванням державності і визначає хронологічні межі нашої дисертації, даки воювали з кельтами, греками, сарматами й римлянами. Даки звели значну кількість городищ і фортець, що стало безпрецедентним випадком в історії військового зодчества варварського світу Європи. З даної проблематики накопичена значна кількість джерел, які за характером зберігаємої у них інформації виділяються в шість груп: 1) свідчення античних авторів; 2) епіграфіка; 3) памятки римської скульптури; 4) нумізматичні дані; 5) речові матеріали; 6) військово - архітектурні памятки. У даків не було сил протистояти римським легіонам, а Рим не мав змоги продовжувати війну. У ході двох війн (101 - 102, 105 - 106 рр.) було покладено кінець існуванню держави даків, яка на протязі значного часу визначала політичний розвиток Карпато - Дунайських земель.початку ІІ ст. н.е. розвивалась на основі традицій зброярства, військового зодчества північних фракійців під впливом досвіду і запозичень від народів, з якими даки вступали в контакти (кельти, греки, сармати, римляни). Для розвитку зброярської справи сприятливими моментами стали значні металургійні сировинні бази, розвиток економіки, виділення ремесел, зокрема належний рівень чорної й кольорової металообробки. Безпрецедентним випадком для історії військової справи в Європі стало надання дакам від Риму (89 р. н.е.) військової техніки з інструкторами й інженерами, які навчили даків використовувати цю зброю в діях проти самих римлян. Військове зодчество даків визначається максимальним використанням природних умов місцевості (зведення укріплень на високих мисах і в горах). За функціональним призначенням захисні памятки даків діляться на городища - сховища; політичні, економічні, релігійні центри - “дави” та фортеці, які були місцем перебування військ.
Вывод
Військова справа даків І ст. до н.е. - початку ІІ ст. н.е. розвивалась на основі традицій зброярства, військового зодчества північних фракійців під впливом досвіду і запозичень від народів, з якими даки вступали в контакти (кельти, греки, сармати, римляни).
Для розвитку зброярської справи сприятливими моментами стали значні металургійні сировинні бази, розвиток економіки, виділення ремесел, зокрема належний рівень чорної й кольорової металообробки. Основні види дакійського озброєння представляють мечі, списи, луки, дротики та щити. Рідше в комплектах озброєння були присутні палаші, сокири, дубини, кинджали, шоломи та кольчуги.
Безпрецедентним випадком для історії військової справи в Європі стало надання дакам від Риму (89 р. н.е.) військової техніки з інструкторами й інженерами, які навчили даків використовувати цю зброю в діях проти самих римлян. У переважній більшості техніку представляли бойові машини, які застосовувались для захисту дакійських місцезнаходжень.
Військове зодчество даків визначається максимальним використанням природних умов місцевості (зведення укріплень на високих мисах і в горах). Додатково будувались штучні споруди, які представлені камяними стінами, вежами, ровами, валами, ескарпами, палісадами і терасами. За функціональним призначенням захисні памятки даків діляться на городища - сховища; політичні, економічні, релігійні центри - “дави” та фортеці, які були місцем перебування військ.
Високий рівень зброярської справи і військового зодчества були обовязковими умовами для захоплення нових земель і захисту своїх. Головне коріння формування боєздатного війська закладено реформами Буребісти у першій половині І ст. до н.е., які вели до професіоналізації. Дакійське військо не можна порівняти з професійною римською армією після реформ Марія, але у них формувались загони дружинників, не зайнятих в інших галузях, крім військової, які під час бойових дій керували більш чисельним народним ополченням. Саме кількісне співвідношення дружини і народного ополчення не дозволяє класифікувати дакійські військові формування як армію. Вони представляли доволі організоване військо, озброєне з урахуванням усіх вимог свого часу.
Розглянуті вище фактори історії розвитку військової справи даків дозволяють говорити про не випадкове їх домінування у Карпато - Дунайському ареалі в досліджуваний період. Це підтверджується розгромом кельтів Середнього Подунавя, міст - полісів Північно - Західного Причорноморя, протистоянням сарматам і війнами з Римом. Після проведеного нами аналізу можна включити дакійське військо до складу найбільш боєздатних формувань племінного світу Європи. військовий фортеця наступальний
Список литературы
1. Військове зодчество гальштатських городищ Закарпаття // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія історія. - Ужгород: Видавництво Ужгородського державного університету, 1999. - Вип. 3. - С.72-76.
2. Військова справа даків I ст. до н.е. - I ст. н.е. // Ювілейний збірник на честь 70-річчя від дня народження професора Петра Лизанця. - Ужгород: Центр гунгарології, 2000. - С.432-437.
3. Зброя з дакійського городища Мала Копаня // Науковий вісник Ужгородського державного університету. Серія історія. - Ужгород: Видавництво В.Падяка, 2000. - Вип. 5. - С.76-80.
4. Дослідження давньої історії Закарпаття вченими УЖНУ // Carpatica - Карпатика. Актуальні проблеми вітчизняної і зарубіжної історії та культури. - Ужгород: Два кольори, 2001. - Вип. 8. - С.7-13.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
