Історія української лексикографії - Курсовая работа

Принцип розташування одиниць у словнику і характер інформації про них зумовлюються типом і призначенням словника. Він може містити тлумачення мовних одиниць, подавати відомості про їх походження, написання, літературну вимову, подавати переклад іншими мовами чи енциклопедичні відомості про певні явища, події, факти дійсності чи інформацію іншого типу. "Укладання словників, - писав В.В.Виноградов у "Лексикографічному бюлетні за 1952 рік" у статті "Про перспективи розвитку радянської лексикографії, - неможливе у відриві від роботи по встановленню і кодифікації орфографічних, лексичних, стилістичних норм відповідних літературних мов … Укладання словників повинно спиратися не тільки на зразкове практичне знання цієї мови у всіх її жанрово - стильових різновидах та інколи й її діалектів, але й на глибоке наукове розуміння структури цієї мови, законів її розвитку."Термін лексикографія (від гр. lexikon - словник, grapho - пишу) називає: а) розділ мовознавства, що визначає теоретичні принципи укладання словників, вивчає типи словників; б) процес збирання слів певної мови, упорядкування їх опис словникового матеріалу; в) сукупність словників певної мови і наукових праць з цієї галузі. Коротко зміст розділу "лексикографія" визначають кількома словами: це наука про словники, наукова методика та мистецтво складання словників. Укладання словників вимагає великих теоретичних знань і доброго чуття мови, тобто розуміння відтінків значення слова, особливостей його вживання, сполучуваності з іншими словами тощо. Теоретична лексикографія опрацьовує загальну теорію словників: розробляє принципи відбору лексики, розташування слів і словникових статей, структуру словникової статті (граматичний і фонетичний коментар до слова, виділення і класифікація значень, типи словникових визначень, система ремарок, типи ілюстрацій, подача фразеологізмів, співвідношення лінгвістичної і нелінгвістичної, тобто енциклопедичної, країнознавчої інформації).Енциклопедичні словники носять понятійно-довідковий характер, вони не описують слово, як мовну одиницю, а подають інформацію, певні дані, відомості про ті факти та явища, які цими словами позначаються. В енциклопедичних словниках можна знайти стислі відомості про різні країни, народи, мови, природні явища, визначні події, історичні факти, відомих осіб. У перекладних словниках подаються лексичні або фразеологічні відповідники різних мов з урахуванням семантичної структури того слова, яке перекладається та особливостей слововживання їх у кожній мові. Кожен перекладний словник складається з двох частин: І - становить список чи перелік слів узятої для перекладу мови, який у сучасній лексикографічній практиці називається реєстром, і ІІ - в якій до кожного реєстрового слова додаються слова - відповідники. Завдяки чіткоокресленим принципам добору реєстру Українсько-російський 6-томний словник, що налічує понад 120 тисяч заголовних слів, якнайповніше охоплює лексичний склад української мови, подає слова, що відбивають усю діяльність людей, починаючи з кінця ХУІІІ ст до нашого часу.Словник не датований, але дослідники довели, що укладався він до виходу з друку "Лексиса” Л.Зизанія, тобто до 1596 р. "Лексис … просто” - це перекладний церковнословянсько-український словник, до реєстру якого входить 896 слів, 128 з яких не мають перекладів. Він складається з 2 частин - власне церковнословянсько-українського словника і словника вживаних у тогочасній мовній практиці іншомовних слів. лексикографія словник тлумачний У третьому виданні словник містив 1125 слів. Заслуговує на увагу "Короткий малоросийский словарь” при "Грамматике малоросійского наречия” О.Павловського, виданій у Петербурзі в 1818 р. лексико-фразеологічний матеріал у цьому словнику поділяються на такі частини: а) прості слова - загальновживана іменникова, прикметникова, дієслівна, прислівникова лексика і службові слова. б) слова, належні до натуральної історії, - лексико-семантичні групи, що охоплюють назви рослин, тварин, речовин та матеріалів. в) імена, що даються під час хрещення. Російсько-українські словники були представлені працями М.Левченка "Опыт русско-украинского словаря” (1874), М.Уманця та А.Спілки (псевдонім М.Комарова та осіб, що допомагали в роботі над словником), "Словарь російсько-український в чотирьох томах” (1893 - 1898) Є.Тимченка.

План

1. Предмет лексикографії

2. Поняття лексикографії

3. Типи словників

4. З історії української лексикографії

Література

1. Предмет лексикографії

1. Єрмоленко С.Я. та ін. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. - К.: Либідь, 2001. - С. 83; 161-166.

2. Сучасна українська літературна мова. - К.: Вища школа, 1997. - С. 238-253.

3. Сучасна українська мова. - К.: Либідь, 1997. - С. 90-102.

4. Українська мова. Енциклопедія. - К.:Українська енциклопедія, 2000. - С. 563-564; 274-281.

5. Пилинський М. М. Укр. рукописні словникові матеріали в бібліотеках і архівах Ленінграда. ЛБ, 1963, в. 9;

6. Галас Б. К. Ф. С. Шимкевич як лексикограф і укр. словникарство (кін. XVIII - поч. XX ст.). Ужгород, 1995; Тараненко О. О. Новий словник укр. мови: Концепція і принципи укладання словника. К. - Камянець-Подільський, 1996.

7. Грінченко Б. Словарь укр. мови, т. 1. К., 1907;

8. Червінська Л. Ф., Дикий А. Т. Покажчик з укр. мови. X., 1929 - 30; Дослідження з мовознавства в Укр. РСР за сорок років. К., 1957;

9. Касарес X. Введение в совр. лексикографию. М., 1958;

10. Москаленко А. А. Нарис історії укр. лексикографії. К.., 1961;

Размещено на .ru