Історія України - Монография

Предметом кожної науки є певна система обєктивних законів і зако­номірностей. Предмет даної науки становить дослідження і висвітлення закономірностей виникнення України та її розвитку в різні Історичні епохи - від найдавніших часів до наших днів. Історія України вивчає обєктивні закономірності суспільного життя в конкретних умовах місця (простору) і часу. Вона осягає й охоплює обєк­тивні закономірності розвитку матеріальної культури, її взаємодію з соці­альними відносинами та духовною культурою, а значить, повязана з еконо­мічними науками, соціальною філософією, соціологією, політологією, культурологією тощо. У цілому історія України повязана з історією світу - з розвитком світової цивілізації - і, отже, має геополітичний вимір. Як же утворилась Київська Русь?. До сих пір єдиної думки щодо походження Київської Русі у істориків немає. Ще в середині XVIII ст. німецькі історики, які працювали в Петербурзькій Академії Наук; Г. Міллер, Г. Байєр, А. Л. Шльоцер, розвинули норманську концепцію. Одразу проти цієї теорії рішуче виступив М. Ломоносов, який доводив, що першочергова роль у створенні держави належить словянам. Б радянській історіографії норманська теорія трактувалася як політично шкідлива І хибна, адже вона заперечує здатність словянських народів створювати й зміцнювати свою суверенну державу. Антинорманської теорії дотримувались і такі провідні вчені, як М. Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський, Д. Багалій та ін. У 882 р. новгородський князь Олег з дружиною і з сином Рюрика Ігорем спустився Дніпром, взяв Смоленськ, Любеч, хитрістю захопив Київ, підступно вбивши Аскольда і Діра. З цього часу замість династії Києвичів встановилася династія Рюриковичів. Давньоруська дер­жава в цей час. являла собою своєрідну політичну асоціацію світлих і великих князів, які перебували під рукою великого київського князя. Цьому сприяла така вагома причина (вона змушувала пле­мена консолідуватися), як боротьба з кочовими племенами та Візантією. У своїй зовнішньополітичній діяльності погляди Олега були звернуті на Константинополь. Військові походи поглинали значну кількість ресурсів і вимагали від держави постійного напруження сил, що підштовхувало князя збільшувати данину. Одне з таких повтор­них збирань данини призвело в 945 р. до повстання древлян, під час якого було Ігоря вбито. Таким чином, вона не тільки не допустила розвалу Київської Русі, а, навпаки, зуміла посилити її вплив у Європі. У 964 р. до влади приходить син Ігоря і Ольги - Святослав (964 ~ 972 рр.). Перед Руссю постали нові проблеми - проблеми захисту її східних кордонів. Та князь і сам побачив необхідність зміцнення власної влади на території країни. Старшого сина Ярополка залишив намісником у Києві; молодшого Олега - у древлян, а Володимира послав правити від свого імені до Новгорода. Другий похід Святослава до Болгарії склався не досить вдало, йому до­велося воював не тільки з болгарами, а й з візантійським імператором. Після підписання миру Святослав з військом попрямував до Києва. Олег і Володимир не визнавали свого старшого брата верховним князем. Перш за все Володимир послідовно поставив під державну владу великі союзи східно­словянських племен, що залишалися ще незалежними: хорватів, дулібів, радимичів, вятичів. На зміну родоплемінному поділу давньоруського суспільства прийшов поділ територіальний: державу було поділено на землі-уділи довкола великих міст. З його імям повязане створення першого писаного зведення законів Київської Русі - Руської Правди, що регламентувала внутрідержавні феодальні відносини. На землях майбутньої України сформувались такі кня­зівства: Чернігівське, Переяславське, Волинське, Галицьке, Київське та Інші. Феодальна роздробленість була викликана рядом причин: 1) великою територією Держави при відсутності тісних економічних звязків за умов панування натурального господарства і неоднорідності населення; 2) зростанням великого феодального землеволодіння; 3) відсутністю чіткого незмінного механізму спадкоємності князівсь­кої влади; 4) розвитком і піднесенням удільних князівств І земель, що сприяло зростанню місцевого сепаратизму І загостренню міжкнязівських взаємин; 5) зміною торговельної конюнктури. Київський князь втратив контроль над удільними князівст­вами, влада в яких зосередилася в руках місцевих князів. В Історії Київської Русі (XII - початку XIII століття) діяли відцентрові тенденції, була втрачена державна єдність, посилилися князівські міжусобиці, тиск на Русь сусідніх держав, в той же час формується велике землеволодіння, намітився прогрес у сільському господарстві, підносяться міста, зростає чисельність населення. Етнічним осердям українського етносу стала Київська земля. Переможні походи Романа на Литву, Польщу, Угорщину і половців створили йому і князівству високий міжнародний авторитет. Щоб захистити українські землі, він розгромив половців, здійснив походи на північ у польські та литовські землі, підтри­мував тісні звязки з Угорщиною, Константинополем. Прихильниками обєднання земель під владою князя виступали с