Історія України - Шпаргалка

1. Первіснообщинний лад на території України Давня історія - найтриваліший період в історії людства загалом і України зокрема. Палеоліт (давній камяний вік) тривав від появи перших людей на території сучасної України до X тис. до н. е. Вони пересувалися на двох ногах, але мали відмінну від людської будову кістяка та черепа, значно менший обєм мозку. Сліди архантропів виявлено у Закарпатті, Наддністрянщині, Житомирщині, на Дніпрі, а також у Криму і Надазовї. Основними знаряддями праці були примітивні гостроконечники й рубила. На зміну архантропам приходить новий тип людини - неандерталець. Дністрі, с. Трипільська культура Найяскравішою археологічною культурою доби енеоліту була трипільська культура (IV-III тис. до н. е.). За В.Хвойкою трипільська культура є містком між епохами каменю та бронзи, тому вірно було б виділяти в ній 2 періоди: перший звязаний з камяним віком, другий - з віком мідним. Крім того, вже починають закріплюватися патріархально-родові відносини, хоча є думка, що такі відносини виникли раніше внаслідок того, що чоловіки вже тоді грали велику роль у скотарстві та полюванні, крім того, лісний характер землеробства потребував великих затрат сил, що було неможливо для жінки. Кіммерійці, скіфи, сармати та інші племена на території України Кіммерійська доба. Кіммерійці - іраномовні племена, які прийшли, ймовірно, з Нижнього Поволжя і проживали у степах Північного Причорноморя та Приазовя у IX-VII ст. до н. е. Вони вели війни у Малій та Передній Азії, проникали в український Лісостеп, де мешкали землеробські племена чорноліської культури. Сармати - збірна назва, якою античні автори назвали групу кочових іраномовних племен (язигів, роксоланів, аорсів, аланів та ін.), які обєдналися у державний союз. Східні словяни: українці (виникли на базі племінних союзів полян, деревлян, уличів, волинян, сіверян, тиверців, дулібів, білих хорватів); росіяни (виникли на базі племінних союзів словен, східних кривичів, радимичів, вятичів); білоруси (утворилися на базі племінних союзів полочан, дреговичів, західних кривичів). 6. Праукраїнська держава Руська земля Кий, Аскольд і Дір Закріплення за державою з центром у Києві назви Руська земля відбулося у другій пол. IX ст. і було повязане з діяннями руських володарів Діра та Аскольда. Значно більше поталанило Аскольдові, з яким дослідники повязують засвідчений чужоземними джерелами морський похід проти Візантії 860 р. Потужний удар руського флоту змусив Візантію визнати Русь як державу. Як зауважив літописець, відтоді вона стала називатися Руською землею. Закріплення за державою з центром у Києві назви «Руська земля» відбулося в другій половині IX ст. і було повязане з діяннями руських володарів Діра та Аскольда. У 882 р., за «Повістю минулих літ», з Новгорода до Києва із загоном воїнів прибув Олег (опікун малолітнього сина князя Рюрика - Ігоря, мав повноваження правити від імені княжича), який заманив на зустріч Діра й Аскольда, вбив їх і захопив владу. Роль князів Олега, Ігоря, Ольги і Святослава у становленні Київської держави Початок процесу утворення Київської Русі можна віднести до часів князювання Олега (882-912). Історичне значення хрещення Русі Ставши великим князем, Володимир заходився послідовно приєднувати до Києва нові території. Позиції християнства зміцніли, коли київським князем став Ігор. Отож, князь Володимир для такого важливого внутрішньополітичного заходу, яким було впровадження християнства як державної релігії, мав добре підготовлений ґрунт: традиції християнської віри на руських землях налічували вже кількасот років. До них відносять у царині внутрішньої політики - зміцнення влади київського князя, тісніше згуртування навколо Києва різноплемінних територій, подолання породжених місцевими язичницькими віруваннями настроїв замкнутості й відокремленості від інших територій. Крім Візантії, до партнерів Русі тоді належали Чехія, Угорщина, Польща, Німеччина, Болгарія. Київська Русь за часів Ярослава Мудрого. Гроші сплачувалися або на користь князя - їх називали «вірами », або на користь потерпілого чи його родичів - т. зв. головщини. Крім Переяслава, Новгорода та Києва, Мономах заволодів Турово-Пінською землею, трохи пізніше Волинню. Так, 1238 р. Данило поклав край наступові Тевтонського ордену, розбивши війська хрестоносців у битві під Дорогичином. Звільнення українських земель з-під влади Золотої Орди і входження їх до складу Великого Князівства Литовського Українські землі під владу Великого князівства Литовського перейшли за князів Гедиміна (1316-1341 рр.) та Ольгерда (1341-1377 рр.), а саме: у 1340 р. - Волинь; у 50-60-х рр. XIV ст.