Історія світової філософії. Фундаментальні проблеми філософії - Учебное пособие

Людина з її розумом, допитливістю, особливим статусом буття постає як всесвітнє диво: адже лише їй відкрилося те, що ми називаємо буттям, лише в її розумі висвітлюється та вибудовується те, що ми називаємо світовим універсумом. Але людське буття окреслюється значною мірою як парадоксальне: людина висвітлює буття, перебуває у діалозі зі світом, сягає граничних меж Всесвіту, але вона не може осягнути найважливіше для себе: хто вона? звідки та навіщо вона прийшла в цей світ? куди прямує? Одвічні питання (саме тому, що на них немає однієї і єдиної відповіді) людина розвязувала і розвязуватиме завжди настільки, наскільки вона відчуває себе людиною і прагне взяти на себе відповідальність за свідоме здійснення свого життя. Філософія і постає формою свідомого вирішення найперших питань людського світоорієнтування, самоусвідомлення та самоствердження. Унаслідок цього філософія являє собою історичну школу самовибудовування, дисциплінування, культивування людської думки, постає думкою про думку.Відсутність якоїсь певної (одної) програми життя робить людину істотою вільною, маючою свободою: людина як людина (а не її організм) ні до чого жорстко не привязана й однозначно не спонукувана: “доля людини покладена на неї саму”(Ж.-П.Сартр); “людина - це передусім проект...”(Ж.-П.Сартр), тобто людина має можливість обирати, певною мірою проектувати своє життя. Розглянуті нами особливості становища людини в світі засвідчують, що задля того, щоби бути людиною, треба, звичайно, людиною народитися; проте ця умова є необхідною, але не достатньою: людина не народжується із готовою програмою на життя (якщо ми і віримо у те, що хтось заздалегідь визначив наше життя, ми все одно позбавлені знань про те, що і як саме нам призначено), тому вона сама повинна її знайти, виробити, здійснити свій життєвий вибір, оскільки у кінцевому підсумку лише вона сама має право розпорядитися власним життям. Загалом подібні ситуації називають екстремальними, тобто крайніми, такими, що вимагають від людини кардинальних невідкладних рішень; це може бути ситуація, коли людину ставлять на межу життя та смерті, коли вона змушена брати на себе відповідальність за життя інших людей та ін. Але світоглядні питання можуть поставати перед людиною і у більш простих та буденних ситуаціях, наприклад, коли йдеться про виховання дітей, неодмінно постають питання, чому вчити дитину, які якості прищеплювати їй насамперед; інколи, коли заходить мова про оцінку дій якоїсь людини, часто звучать слова “Людина не повинна так робити”, тобто при цьому керуються загальними уявленнями про те, якою повинна бути людина, що гідно її, а що не гідно. Розглянуті характеристики та різновиди світогляду дозволяють помітити, що філософія постає певним видом світогляду: у наведених вище класифікаціях філософія фігурує як світогляд певного рівня, а це значить, що, хоча всі люди мають світогляд, проте далеко не кожна людина прилучена до філософії і, відповідно, не кожна людина виходить на її рівень у своїх світоглядних орієнтуваннях.Адже східна філософська думка перебуває ближче до вихідних джерел філософії, до безпосереднього зображення місця людини у світі, ніж західна. ДУХОВНИЙ КОНОН ЖИТТЯ - або канонічне джерело - у межах деяких, переважно - традиціоналістських цивілізацій - збірка найдавніших, освячених авторитетом, часом і традицією переказів, настанов на життя, міфів, розповідей про богів або божественні об"явлення, що виконує роль нормативу - регулятора життєдіяльності людей в усіх сферах суспільного життя („Веди" - у Стародавній Індії, „Пятикнижжя" - у Стародавньому Китаї, „Коран" - у мусульманських країнах). Врешті-решт суть проблеми “Схід-Захід” полягає у тому, що людство, будучи єдиним анатомічно та фізіологічно, постає разюче відмінним і несхожим у своїх східних і західних соціокультурних проявах. Для філософії проблема “Схід-Захід” постає перш за все як проблема пошуку глибинних засад та механізмів діяльності людського інтелекту, адже з точки зору фізики ми, всі люди, живемо у єдиному космосі, проте, виявляється, що сприйматися, розумітися та осмислюватися він може неоднозначно. При осмисленні даного питання слід враховувати дискусійний характер даної проблеми; існує досить велика кількість культурологів та філософів, які вважають, що зазначені відмінності є перебільшеними, що на Заході інколи люди відрізняються між собою більше, ніж у порівнянні із представниками Сходу.проблематику основних філософських шкіл античної філософії, їх найперших представників та термінологічне означення їх позицій. вміти: провести порівняння вихідних ідей античної та давньосхідної філософії; Зауважимо, що поняття “антична філософія” ширше від поняття “давньогрецька філософія”, бо охоплює, крім давньогрецької, ще елліністичну, римську й олександрійську філософії. Найважливішою особливістю античної філософії було те, що саме в античному світі вона вперше відокремилась від інших сфер діяльності і постала як автономний напрям знання та пізнання (1). в античному суспільстві філософія в

Філософія: Курс лекцій. - К., 1994.

Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. - Мюнхен-Львів, 1995.

Мамардашвили М. К. Как я понимаю философию.- М., 1990.

Ортега-и-Гасет X. Что такое философия? - М., 1991.

Философия. Учебник /Под ред. В.Д.Губина.- М.: Русское слово, 1997.

Філософський словник. - К., 1986.

Философский энциклопедический словарь.- М., 1983.1. Антология мировой философии. - Т. 1, кн.1. - М.,1969.

2. Древнеиндийская философия. - М., 1963.

3. Древнекитайская философия: Собр. текстов: В 2 т. -М., 1972- 1973.- Т. 2.

4. История философии в кратком изложении. - М.,1991.

5. Атеисты, материалисты, диалектики Древнего Китая. -М., 1967.

6. Гессе Г. Сіддхарта // Всесвіт.-1990.-№3.

7. Лукьянов А. Е. Истоки Дао. Древнекитайский миф. - М.,1992.

8. Лукьянов А. Е. Становление философии на Востоке (Древний Китай й Индия). - М., 1989.

9. Чанышев А. Н. Курс лекций по древней философии. - М., 1963.

10.Читанка з історії філософії: У 6 кн.-Кн. 1: Філософія Стародавнього світу. - К., 1992.

11. Шуцкий Ю. К. Китайская классическая "Книга перемен". - М., 1993.