Історія, сучасний, стан та перспективи розвитку музейної мережі Йорданії - Автореферат

Зростання ролі музеїв у соціокультурних процесах призвело до переосмислення концепції музею, удосконалення національних музейних мереж з метою активізації їх соціального впливу, розширення міжнародної співпраці в музейній сфері. По-друге, науково обгрунтована музеєфікація культурно-історичних памяток Йорданії становить реальну можливість створення економічно ефективної музейно-туристичної інфраструктури, що надзвичайно важливо для держави, яка не відзначається потужним промислово-фінансовим потенціалом. Але досі йорданські та зарубіжні дослідники не приділяли достатньої уваги історії становлення і розвитку музейної справи в Йорданії, особливостям національної музейної мережі, перспективним напрямам музейного будівництва та комунікації. Керуючись настановами музеєзнавчих семінарів Арабського відділення Міжнародної ради музеїв (ІКОМ) 1999-2000 рр. на активізацію теоретичних досліджень музейної справи в регіоні, автор дисертаційної роботи прагне дати цілісне наукове уявлення про йорданське музейництво та його культурно-історичні ресурсі. Мета дослідження полягає в розробці наукових підвалин для подальшого розвитку йорданського музейництва, зокрема, гідної презентації самобутньої культурно-історичної спадщини Йорданії засобами національної музейної мережі та її актуалізації в сучасних соціокультурних процесах.Зважаючи на комплексний характер досліджуваної дисертантом проблеми, історіографічний огляд містить декілька аспектів: а) зясування рівня дослідженості безпосередньо культурно-історичних памяток Йорданії, які є основою розвитку національного музейництва; б) аналіз стану наукової думки стосовно розвитку музейної справи в Йорданії; в) вивчення та узагальнення основних здобутків сучасної музеології, важливих для прогресивних зрушень у музейній сфері Йорданії. Як свідчить огляд спеціальної літератури історичного та памяткознавчого профілю окремі визначні культурно-історичні памятки йорданської землі привертали до себе увагу вчених з давніх часів: їх описи є у працях Діодора, Ератосфена, Євсевія Кесарійського, Страбона, Птолемея, багатьох візантійських та арабських авторів. Музеєзнавчий аспект передбачає вивчення процесу становлення і розвитку музейної справи в країні, особливостей державної музейної політики, відомчих та приватних ініціатив у музейній сфері, аналіз йорданської музейної мережі, складу зібрань, приміщень, організацій комплектування, збереження і систематизації фондів, науково-дослідницької, експозиційно-виставкової і комунікаційної роботи музеїв, складу музейних кадрів, міжнародної співпраці йорданських музеїв, а також адаптацію сучасних музеологічних і практичних досягнень до умов музейництва Йорданії. Існує достатня кількість джерел, що дають можливість відтворити самобутність культурно-історичної спадщини Йорданії, зясувати рівень її презентації загалу засобами існуючої музейної мережі, виявити потенціал музейно-туристичної інфраструктури країни у справі збереження, дослідження і використання цієї спадщини. До найважливіших письмових джерел належать документи Міжнародної ради музеїв (ІКОМ), програми музеологічних конференцій, що визначають стратегію музейництва у світі; законодавчі та нормативні акти Йорданії стосовно збереження і використання культурно-історичних ресурсів; поточна документація йорданських музеїв; відомості про музейну діяльність у спеціальних та масових періодичних виданнях; статистичні дані щодо відвідання музеїв і обєктів туризму Йорданії; друкована продукція йорданських музеїв і туристичних організацій; звіти про роботу археологічних експедицій на території країни; вербальна інформація про музейне життя країн Європи, Азії, Америки в INTERNET тощо.На підставі всебічного наукового дослідження рухомих і нерухомих памяток Йорданії - історико-хронологічної систематизації, типологічного та стилістичного аналізу, характеристики по місцерозташуванню, масштабності, ступеню збереження та дослідження, - підтверджено, що культурно-історична спадщина Йорданії становить за кількісними та якісними параметрами головне національне багатство. Загальнолюдської цінності йому надають феноменальні результати зустрічі і взаємодії різних культур - Заходу і Сходу - на йорданській землі за часів імперії Олександра Македонського та існування Халіфату; наявність обєктів релігійного паломництва християн та мусульман, досить високий рівень дослідженості памяток, обсяг консерваційних та реставраційних робіт. Через системно-генетичной, структурно-функціональний, змістовний і порівняльний аналіз встановлено, що впродовж 1950-1990-х рр. сформувалася типова музейна мережа (з 22 музеїв) як дієвий механізм збереження, освоєння і публічної презентації культурно-історичної спадщини Йорданії. Насамперед до них належать: прийняття основних теоретичних положень "нової музеології", інституалізація національної музеологічної школи, реорганізація музейної мережі і її збагачення за рахунок створення музеїв "нового типу", зміцнення матеріально-технічної і законодавчо-нормативної бази музейництва, в

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ