Історія села Чемеринці - розвиток села від найдавніших часів до наших днів. Етапи подій, шо відбувалися на Прикарпатті з найдавніших часів і по наше сьогодення, про суспільно-політичне, духовне та культурне життя села та його звязок з історією України.
ІСТОРІЯ СЕЛА Вступ В даній історії села Чемеринці автор зробив спробу частково вивчити та дослідити розвиток села від найдавніших часів до наших днів. Автор хотів показати село на етапах подій, шо відбувалися на Прикарпатті з найдавніших часів і охоплюючи наше сьогодення. У цьому дослідженні використані документи Львівського державного історичного архіву, матеріали і документи, що збереглися в церкві, газетні публікації та розповіді старожилів. У своїй праці автор на основі вивчених матеріалів старався в одному розрізі показаній історії села, його жителів, що були активними учасниками заснування, розширення і розвитку його. Автор дякує священику села Проньків Василю Ільковичу, який зберіг архів церкви, жителям села Жоху Ярославу Степановичу, Проць Теклі, Росі Якиму, Круп’яку Михайлу, Кулебі Роману, Мартиняку Мирону, Проню Івану, Даниліву Михайлу, Чепіжаку Ілярію, Кулебі Омеляну, Стецько Ілярію, Лис Марії… за допомогу в зібранні матеріалів про наших земляків. Виносимо велику подяку учням школи, які допомогли зібрати спогади учасників визвольних змагань. І столиця - місто Київ, Славні міста-побратими. Про карпатські гори, кручі, Про Дністер, Дніпро могучий, Та простори України, Найдорожчі - нам єдині. Пам’ятай дорогий читачу, що Незалежність України кувалася віками, злита вона кров’ю мільйонів людей, твоїх попередників. Тож Вітчизна найдорожча, Рідна хата, батько, ненька, Україна - рідна мати - Всіх нас горне до серденька. Межує село на сході з селами Смереківка, Дунаїв, на півдні - з селом Біле, П’ятин, на заході - з селом Виписки, на півночі - з селами Плинників, Вишнівчик. Село багате на землі середньої родючості, має великі масиви лісів. Багато сотень років учені працюють над проблемою виникнення населених пунктів на Прикарпатті. Розкопки в Болотні та речові предмети знайдені в Білому, Гологорах свідчать, що люди на цій території жили в епоху кам’яного віку. Виходячи з наявності цих міст безпомилково можна зробити висновок, що вони були взаємозв’язані шляхами, по яких відбувався рух. Про те, що село існувало в епоху кам’яного віку, свідчить знайдена кам’яна сокира в потоці при розширені берега в намулі на хуторі Провал, на той час, учнем школи Кіндрат Борисом. В селі є хутір Городиска, розташований поблизу річки по шляху на Дунаїв. Потоки з’єднували поселення з лісовими масивами, в яких можна було не тільки полювати, але й захиститися. В книзі З джерел Сяну, Дністра, Стрия процес загарбання українських земель він називає так: Сколонізованіє і загосподарювання східних окресів. На землях Прикарпаття були давно відомі господарства. Велике господарство мали князі, їх далекі та близькі родичі. І поляки не були родоначальниками господарств. Очевидно він має на увазі процес полонізації та проникнення в господарства земель населення польського походження. Землі в цьому регіоні (Поморяни, Дунаїв, Віцін) були литовського воєводи Радзивіла, які потім він обміняв з Потоцьким на Волині і частково Галичині (Клекотів, Сестратин), Опарипси, Батьків та інші. Коли Потоцький одержав землі і передав їх Миколі з Гологір, вже був відомий хутір Волоський. Селяни могли в пана пасти худобу і безпосередньо жили на цьому хуторі. Старожили стверджують, що найдавніше панське подвір’ я було в центрі тепер зруйнованих колгоспних будівель. Так, ціле урочище над хутором Волоське називається Панським полем. Житель села Жох Ярослав Степанович підтверджує, що хутір був спочатку по рову, який прилягає до дороги на Перемишляни, а потім зайняв територію сучасної Кучерівки. Перша розміщена близько помістя панського. Тут жили слуги, що доглядали коней - кучери. Виготовлення спирту почалося монахами в Італії в провінції Пальмеро в XVII ст . Секрети виробництва спирту могли проникнути в Польщу, а потім і в села. Крім цього с.Гуральня була цегельня і вапнярка До села Гуральня належав хутір Кутерноги. Назва села Кузбатиця ,за легендою,походить від саморобного посуду з кори дерева - козуба (кори смереки, сосни, вільхи, модрини), в які селянські діти збирали ягоди, малину, суницю, плоди вишень, черешень, а також гриби. Стецько Ілярій стверджує, що в його господарстві донедавна знаходились козуби, в які поміщались до 50 кг пшениці. Очевидно, тут в минулому була майстерня, де місцеві ремісники-кустарі вміли виплавляти з піску скло. Це велика частина міста, така як Поділ у Києві чи Левандівка у Львові. Назва походить від ровів, ща виникли внаслідок ерозії ґрунтів під час злив. На лівому березі потоку притоки Золотої Липи простягаються урочища Мотузів, Марусина Долина, Василькове. Юрках жив Юрко Кіндрат з родиною. Старожили, жителі села Тістик Володимир, Мартиняк Мирон, Стецько Ілярій розповідають легенду: Під час нападу турків і татар село часто сплюндровувалось, горіло, запалене дикими половцями, які старших людей і дітей вбивали, а молодь гнали в неволю. Мати, яка любила сина і не бажала, щоб він ходив до вдовиці, говорила: Дати пити чемериці, щоб не йшов до вдовиці. Микола разом з Чемеринцями одержав село Смереківку (Віцень) та Вишнівчик. З цього ви
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
