Розвиток вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч. ХХ ст. Загальна характеристика періоду. Сидір Воробкевич. Експериментальні дослідження ефективності використання музичного історично-краєзнавчого матеріалу у навчально-виховному процесі школярів.
При низкой оригинальности работы "Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч. ХХ ст.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Міністерство освіти і науки України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Кафедра музики Требик Дмитро Юрійович Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ - поч.. ХХ ст. Кобилянський В.А. Чернівці, 2006 Зміст Вступ…………………………………………………………………3 Розділ І. ХХ ст. у музичному житті Буковини. Вокальна творчість С. Воробкевича…………………34 1.3. Зміст та результати констатуючого експерименту…………….67 2.2. Методика формуючого експерименту………………………….73 2.3. Методика експериментального дослідження…………………..79 Висновки………………………………………………………………86 Список використаної літератури…………………………………….91 Додатки ВСТУП Коли вимовляють слово «Буковина», то в уяві кожного, хто хоч раз побував у цьому закутку вкраїнської землі, зринають образи мальовничої прикарпатської і власне карпатської природи (адже територія сучасної Чернівецької області ділиться на гірську, рівнинну і перехідну між ними). Часто назва цього краю запамятовується нам з епітетом, який давно придумав сам народ чи хтось із поетів,- «зелена Буковина». Українські радянські історики й літературознавці мають певні досягнення у висвітленні загальноісторичного і літературного процесу на Буковині, в загальноукраїнському контексті. Мета - дослідити роль та ефективність використання музично-краєзнавчого матеріалу вокального жанру на уроках музики та в позаурочний час. Виявити педагогічні умови реалізації даного матеріалу у професійній краєзнавчій діяльності вчителя музики. 3. З інструментів найбільш поширеною була гітара, під акомпанемент якої співали пісні або виконували нескладні музичні пєси. Що ж до фортепіано, то воно довгий час було великою рідкістю. В їх репертуарі була вже класична музика, зокрема уривки з опер Моцарта та інших видатних композиторів. А. Петріно, наприклад, створив кадриль, яку було видруковано у Відні; Кароліна й Емілія Мікулічі видали альбом буковинських танців, де було використано також українські та румунські мелодії. З концертами по Буковині їздив квартет у складі Карла Кеніга, Лепші, Франца Звонічека та Иогана Кауфмана. Першою з них стало «Gesangverein» («Співацьке товариство»), керувати яким узявся вчитель музики чех Франц Калоусек. На концерті з привітальним словом-віршем виступив тодішній директор Радовецької гімназії Ернст Рудольф Нойбауер. Уже в 1886 році смичковий оркестр налічував понад ЗО чоловік, жіночий хор - до 20 осіб, чоловічий - близько 40. Діяльність А. Гржімалі, безперечно, сприяла прискоренню наміченого будівництва: у квітні 1876 року розпочалися земляні роботи, а вже у травні в урочистій обстановці було закладено першу цеглину фундаменту .будинку. У грудні 1877 року знову відбулося музичне свято - цього разу вже з нагоди закінчення будинку і передачі його в користування «Музичному товариству» (нині Обласна філармонія). У 1878 році тут прозвучав і «Вальс-каприс», який композитор присвятив героям російсько-турецької війни 1877- 1878 pp. Ще наприкінці XIX ст. чернівчани слухали твори великого Чайковського, зокрема його Тріо ля мінор, ор. До приїзду в Чернівці він працював диригентом симфонічних оркестрів.у Роттердамі (Голандія) і Гртенбурзі (Швеція), згодом повернувся на батьківщину, де спочатку очолив симфонічний оркестр чеського Національного театру, потім був другим диригентом німецького театру в Празі. Деякі з них виконувались у Львові, Відні, Празі та інших містах. В 1869 році у Чернівцях створюється культурноосвітнє товариство «Руська бесіда». «Руська бесіда» однією з перших узялася за популяризацію української пісні, зокрема хорового співу. Коли в 1880 році відзначався десятирічний ювілей товариства, був улаштований великий концерт. На вечорі, присвяченому 25-річчю творчої діяльності відомого буковинського письменника Ю. Федьковича (1885 p.), переважали пісні на слова ювіляра. Це були хори О. Нижанківського «Гуляли», «З окрушків»; М. Вербицького - «Поклін». Певна -річ, концертна діяльність чернівецьких товариств, як і розвиток усього українського музичного життя на Буковині, нерозривно звязані з іменами Юрія Федьковича та його славного сучасника Сидора Воробкевича, чиї твори швидко поширювались тоді на всіх західноукраїнських землях. Добрим прикладом для наслідування послужила тут творчість С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, П. Ніщинського та інших класиків української музики. В його програмі знаходимо: «Нащо мені чорні брови» - солоспів М. Лисенка на слова Т. Шевченка; «Вечорниці» П. Ніщинського для мішаних, жіночих і чоловічих хорів; дует із «Запорожця за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського й інші («Буковина», 1895, 17 листопада). До речі, 1891 року на вечорі співацького колективу чернівецької «Міщанської читальні» з великим успіхом уперше виступила буковинка Філомена Кравчуківна, відома згодом як оперна співачка Філомена Лопатинська, виконавши ряд українських народних пісень («Буковина», 1891, 29 січня). «БУКОВИНСЬКИЙ БОЯН» У 1899 році чернівчани за прикладом галицьких сусідів створили на базі «Руського літературно-драматичного товариства» свій «Буковинський боян» (далі в
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
