Історія виникнення та актуальні проблеми у галузі інституту усиновлення в Україні. Інтереси осіб, що усиновлюються та отримання належного догляду і сімейного виховання. форма підтримки сироти: общинна та мирська допомога. Система соціальної опіки.
Усиновлення є одним із найдавніших соціальних інститутів, який згодом знайшов своє відображення у правовій системі нашого суспільства. Становлення процедури усиновлення та розуміння його змісту було закладено ще в часи родового суспільства, а пізніше розвинулось у перших державних цивілізаціях Стародавнього Сходу та античних державах. З правового боку усиновлення є юридичним актом, в результаті якого усиновлений отримує щодо усиновителя і його родичів права й обовязки, встановлені Законом для батьків і дітей, і втрачає їх щодо своїх родичів за походженням.Усиновлення за родового ладу і взагалі в первісному суспільстві мало надзвичайно широке застосування та носило різноманітні форми. Адже якщо людина повинна була покинути свій власний рід, рятуючись від переслідувань кровних месників, або її рід вимирав від хвороб або гинув у війні їй лишалось або мати жалюгідне, майже неможливе існування як безрідного outlaw (поза правом), або бути прийнятою (адаптованою) чужим родом. Усиновлення відповідно до правових норм Стародавнього Риму - це встановлення батьківської влади над чужими дітьми, з якими батько не був повязаний кровними узами . Після встановлення обставин усиновлення, засвідчення згоди обох зацікавлених сторін, зясування різниці у віці між усиновителем і усиновлюваним (щоб усиновлення відповідало природі, різниця у віці мала бути не менш ніж 18 років) жрець зачитував народним зборам заяву про усиновлення. Так в XXVI-й новелі імператора Лева Мудрого було узаконено право на усиновлення для всіх євнухів, які були його позбавлені, а вже у XXVII-й новелі імператор Лев Мудрий дозволив усиновлення усім без виключення особам.На період формування давньоруської централізованої держави (Х ст.) Візантія, враховуючи її вдале геополітичне положення відносно Києва, беручи до уваги вже сформовану політичну і правову систему, розвиток економічних відносин, активні дипломатичні звязки між двома державами протягом Х століття і єдину релігію, мала визначний вплив на процес державотворення Стародавньої Русі. Після смерті батьків обовязки турботи про дітей, що були позбавлені батьківського піклування, їх утримання та виховання, покладалися на опікунів, які призначалися громадою. Приймати в сімю сироту, як правило, могли люди літні, коли їм вже було важко справлятися з господарством або коли вони не мали спадкоємців. Це був своєрідний відгомін стародавності, оскільки в пору християнства турботу про душу покійного можна було доручити церкві, а в язичницькі часи приношення йому пожертв складало винятковий обовязок його дітей. Опікун мав право розпоряджатися майном, що знаходилося під опікою, та отримувати і привласнювати прибуток від нього, але після закінчення терміну опіки був зобовязаний повернути все отримане під опіку майно особі, яка знаходилась під його опікою [8].31 Консульського статуту, Постановою Кабінету Міністрів від 20 липня 1996 № 775, якою затверджено Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сімях усиновлювачів, і Наказом Міністерства охорони здоровя від 4 січня 1997 № 2, що затвердив Перелік захворювань, які дають право на усиновлення хворих дітей без дотримання строків їх перебування на обліку в Центрі по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України. Усиновлення - це юридичний акт, внаслідок вчинення якого відносини між дитиною та її усиновлювачем і його родичами встановлюються не на певний строк, як, наприклад, при встановленні над дитиною опіки та піклування, а назавжди. Тому закон надає дуже важливого значення юридичному оформленню усиновлення, закріплюючи правило, відповідно до якого воно має здійснюватись не тільки за заявою особи, яка бажає усиновити дитину, а й на підставі рішення суду. Усиновлення на підставі рішення суду охоплює такі випадки: 1) усиновлення в Україні її громадянами дитини, яка також є громадянином України; 2) усиновлення в Україні її громадянами повнолітньої особи, яка також є громадянином України; 3) усиновлення в Україні іноземцями та особами без громадянства дитини, яка є громадянином України; 4) усиновлення в Україні дитини, яка є іноземкою і проживає на території нашої держави, громадянами України або іноземцями та особами без громадянства. Подальший розвиток і вдосконалення інституту усиновлення у сімейному праві України, через приведення українського законодавства з питань захисту прав дітей, які з тих чи інших причин втратили сімю, у відповідність з Конвенцією ООН про права дитини та функціонування української держави, займає далеко не другорядне місце серед заходів щодо захисту прав дитини.Інститут усиновлення покликаний забезпечити нормальне сімейне життя і виховання дітям, які не мають батьків або позбавлені батьківського піклування з інших причин. Усиновлення провадиться у найвищих інтересах дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Норми сімейного законодавства, які визначають умови і судовий порядок усиновлення, спрямовані на те,
План
Зміст
Вступ
1. Історія становлення правового інституту усиновлення в давні часи
2. Історія виникнення інституту усиновлення в Україні
3. Актуальні проблеми у галузі усиновлення в Україні
Висновок
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
