Історія розвитку науки, наукознавство та його розвиток, філософські проблеми наукового пізнання, псевдонаука - Реферат

Критеріями науковості, які відрізняють науку від інших форм пізнання є: обєктивність, системність, практична націленість, орієнтація на передбачення, сувора доказовість, обґрунтованість і достовірність результатів. науковий пізнання соціокультурний псевдонаука На відміну від життєвих, тобто донаукових знань, рівень яких здебільшого обмежується описом відповідних фактів, наукове знання сягає більш високого рівня - рівня пояснення, осмислення фактів у понятійній системі відповідної науки, і залучається до складу теорії. Сутність наукового знання полягає у розумінні дійсності в її минулому, нинішньому та майбутньому, у вірогідному узагальненні фактів, у тому, що за випадковим воно знаходить необхідне, закономірне, за поодиноким - загальне і на цій основі здійснюється передбачення (прогнозування). У методології науки виділяються такі функції науки, як опис, пояснення, передбачення, розуміння. При усьому властивому Конту емпіризмі він не схильний був зводити науку до зборів одиничних фактів.Енгельса, "теоретичне мислення кожної епохи, а значить і нашої епохи, це - історичний продукт..." (Маркс, Енгельс, т. За минуле сторіччя відбувся неймовірний підйом наукової думки людства, що набула зовсім новий напрямок розвитку - повна компютеризація, Всесвітня павутина. Але зворотним боком видатних відкриттів стали величезної моці руйнування, наприклад, від ядерних вибухів. Іншою віхою на шляху технічних нововведень, коли наукові ідеї одержали практичне втілення, став винахід братів Уілбура й Олівера Райт. У результаті сьогоднішні компютери розміром із книгу перевершують по своїх параметрах компютери 60-х, що займали цілі приміщення, що привело до дійсної революції в способі життя людей, уплинувши на їхню роботу, навчання, ведення бізнесу, проведення наукових досліджень.Уявлення, що розвиваються сучасною логікою методологією науки, про теоретичні знання направлені на дослідження і створення окремих теоретичних утворень - теорій. Конкретні науки відчувають гостру необхідність методологічного обґрунтування необхідної єдиної цілісної системи знання. Визнається, що необхідно внести корективи в сучасні методологічні установки, які дозволять розвязати питання про єдину організацію науково-теоретичного знання в цілому і в конкретних галузях пізнання. Задача досягнення наукової звязності блоків знань, зокрема теорій, які відображають окремі фрагменти дійсності, але в нинішньому столітті вона усвідомлюється як необхідна умова подальшого прогресу науково-теоретичних знань. Сучасною науковою методологією обґрунтовано неперспективність, зрештою неможливість одержання знань про предмет по старому, коли його різні сторони вивчаються ізольовано одна від одної, а теоретичний синтез для створення єдиного уявлення про обєкт (предмет) на основі одержаних нарізно знань про нього відкладається на після для майбутнього геніального вченого.Якщо підійти до філософських проблем тієї чи іншої предметної області з сьогоднішньої позиції теоретизації наукових знань, то, перш за все, треба сказати, що основним питанням даної області стає тепер аналіз процесів формування її фундаментальної теорії. Подібним чином нині складаються справи в фізиці мікросвіту, де ведеться пошук фундаментальної теорії елементарних частинок на основі синтезу релятивістських і квантових принципів, а також і в сучасній астрономії, де основним принциповим питанням є формування фундаменту астрономічної теорії. Розглядаючи проблеми теоритизації знань в окремих дисциплінах, ми повинні звертати увагу на результати досліджень, повязаних з розкриттям основних факторів, що лежать в основі сучасного уявлення про теоретичність мислення. Теоретичність мислення в основному визначається виразними засобами (мова науки), специфічними способами звязку фраз і формул (логіка науки), специфічними способами обґрунтування (раціоналізовані парадигми науки). Для зясування "новонароджених" знань науки, зокрема її теоретичних знань, велике значення має висвітлення процесу самого їх виникнення, тобто проблема їх генезису.Розходження методів і засобів, застосовуваних у різних науках, визначаються і специфікою предметних областей, і рівнем розвитку науки. Вінера, "неймовірна ефективність математики" робить її важливим засобом пізнання у всіх науках. Однак навряд чи випливає в майбутньому очікувати універсалізації методів і засобів, використовуваних у різних науках. На емпіричному рівні наукового знання в результаті безпосереднього контакту з реальністю вчені одержують знання про визначені події, виявляють властивості цікавлячих їхніх чи обєктів процесів, фіксують відносини, встановлюють емпіричні закономірності. Для зясування специфіки теоретичного пізнання важливо підкреслити, що теорія будується з явною спрямованістю на пояснення обєктивної реальності, але описує безпосередньо вона не навколишню дійсність, а ідеальні обєкти, що на відміну від реальних обєктів характеризуються не нескінченним, а цілком визначеним числом властивостей.Псевдонаука (лженаука, квазинаука, альтерн

Зміст

1. Поняття, зміст і функції науки

2. Історія розвитку науки

3. Наукознавство та його розвиток

4. Філософські проблеми наукового пізнання

5. Основні положення теорії наукового пізнання

6. Псевдонаука

7. Структура і класифікація науки

8. Організація науки і підготовка наукових кадрів

1. Поняття, зміст і функції науки

Наука - форма духовної діяльності людей, яка скерована на отримання істинних знань про світ (природу, суспільство, мислення), на відкриття обєктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.

Наука - це процес творчої діяльності по отриманню нового знання, і результат цієї діяльності у вигляді цілісної системи знань, сформульованих на основі певних принципів.