Історія психоаналізу - Реферат

Психоаналіз (глибинна психологія) є одним з перших психологічних напрямків, що зявилися в результаті поділу психології на різні школи. Книги З.Фрейда «Психологія сновидінь» і «Психопатологія повсякденного життя», що вийшли в 1900 і 1901 рр., прийнято вважати умовними віхами народження цього напрямку, тому що в них були сформульовані його основні постулати. На відміну від попередніх напрямків, особливо гештальтпсихології, у психоаналізі кардинально переглянуті не тільки предмет психології, але й пріоритети - на перше місце виходить не інтелект, а мотивація. Предметом психології в цій школі стали глибинні, несвідомі структури психіки, а методом їх дослідження - розроблений цією школою психоаналіз. Другу назву - глибинна психологія - цей напрямок одержав по своєму предмету дослідження, бо концентрував свою увагу на вивченні глибинних структур психіки. психоаналіз психологія неофрейдизм мислення особистістьУ той час як інші видатні фігури в історії психології - Фехнер, Вундт, Титченер - у цілому, мало відомі за її межами, Фрейду вдалося здобути популярність серед самих широких шарів читаючої публіки. Через 40 років після його смерті журнал «Ньюсвик» відзначав, що ідеї Фрейда настільки глибоко проникнули в нашу свідомість, що «уже важко уявити собі двадцяте століття без нього» (30 листопада 1981 р.). Психоаналіз з самого початку вибивався з основного русла психологічної думки за своїми цілями, інтересами і методами. Його предметом була аномальна поведінка, що порівняно мало цікавило інші школи; вихідним методом - клінічне спостереження, а не контрольований лабораторний експеримент. І, крім того, психоаналіз переважно цікавився несвідомим - темою, яка практично ігнорувалася іншими школами.На розвиток психоаналітичного руху істотно вплинули два джерела: 1) філософські концепції несвідомих психічних феноменів і 2) роботи в сфері психопатології. З погляду Лейбниця, активність монад, що цілком протікає в сфері ідеального (психічних актів), має різний ступінь свідомості: від майже повністю несвідомого до ясної й чіткої свідомості. Він сформулював концепцію порога свідомості - рівня психічної діяльності, нижче якого ідеї виявляються несвідомими. Перебуваючи під впливом загального механічного духу епохи, Гербарт вважав, що «ідеї впливають одна на одну подібно механічним силам» [цит. по: Hoffman, Cohran & Nead. Але для того, щоб та або інша ідея могла піднятися до рівня свідомості, вона повинна бути порівнянна з тими ідеями, які вже перебувають у сфері свідомості.У дитинстві Фрейд мав стосовно батька змішані почуття страху й любові. Страх стосовно батька й сексуальний потяг до матері - саме це Фрейд згодом назвав едиповим комплексом. Як надалі можна буде побачити, взагалі багато моментів вчення Фрейда має автобіографічні витоки. Фрейд був одним з девяти дітей у родині. Ще одним аспектом, у якім виявився вплив «духу часу» на позицію Фрейда, було відношення суспільної думки до питань сексу, сама атмосфера Відня кінця XIX століття, де Фрейд жив і працював.Фрейд виявив, що асоціації в методі вільних асоціацій далеко не завжди були вільними. На думку Фрейда, подібний опір свідчив про те, що ми маємо справу зі спогадами, яких пацієнт соромиться, або по відношенню до яких відчуває відразу. Відкриття Фрейдом феномена опору привело його до формулювання одного з найважливіших принципів психоаналізу - принципу придушення. Завдання лікаря в подібній ситуації полягає в тому, щоб допомогти пацієнтові відновити у свідомості витиснутий матеріал. Фрейд також виявив, що однією з важливих умов успішності лікування неврозів було встановлення близьких особистих відносин між лікарем і пацієнтом.Незважаючи на всю свою наукову підготовку, Фрейд не користувався традиційними експериментальними методами дослідження. Він не займався збором даних у ході контрольованого експерименту й не використовував статистичних методів аналізу результатів. Фрейд мало покладався на звичайний експериментальний підхід, хоча й був переконаний у тому, що його робота носить строго науковий характер, а аналіз історій хвороби пацієнтів і його власний самоаналіз, на його думку, дають досить підстав для висновків. Фрейд писав: Коли я вперше поставив перед собою завдання вивести на поверхню те, що приховано в психіці людини, причому, використовуючи силу гіпнозу, що не примушує,й покладаючись лише на ретельне дослідження того, що говорить і робить пацієнт, мені здалося, що завдання складніше, чим це виявилося насправді.Хоча термін «instinct» і одержав поширення в англійській мові, це не зовсім те, що мав на увазі Фрейд. Для характеристики людської поведінки Фрейд користувався терміном «tribe», який можна було б перевести як «сила, що спонукує» або «імпульс» [Bettelheim. Для Фрейда інстинкти - це не вроджені рефлекси, як звичайно розуміють даний термін, а, скоріше, та частина стимуляції, яка виходить від тіла. До кінця життя Фрейд усе більше й більше приходив до переконання, що інстинкт агресії може бути настільки ж могутнім у якості фактора мотивації, як і секс. Фрейд зв

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПСИХОАНАЛІЗ: ВИТОКИ

1.1 Місце психоаналізу в історії психології

1.2 Попередні впливи на розвиток психоаналізу: теорії несвідомого мислення

1.3 Зиґмунд Фрейд і розвиток психоаналізу

1.3.1 Випадок Ганни О.

1.3.2 Психоаналіз як метод лікування

1.3.3 Дослідницький метод Фрейда

1.3.4 Психоаналіз як теорія особистості

1.3.5 Механіцизм і детермінізм фрейдовскої системи

1.3.6 Останні роки життя

1.4 Взаємини психоаналізу й психології

1.5 Наукові підтвердження психоаналізу

1.6 Внесок психоаналізу в розвиток психології

2. ПСИХОАНАЛІЗ: «ВІДСТУПНИКИ» І «СПАДКОЄМЦІ»

2.1 Подальша історія психоаналізу

2.2 Неофрейдизм і психологія особистості

2.2.1 Карл Юнг (1875-1961)

2.3 Соціально-психологічні теорії й «дух часу»

2.3.1 Альфред Адлер (1870-1937)

2.3.2 Карен Хорні (1885-1952)

2.4 Спадкоємці

2.4.1 Гордон Олпорт (1897-1967)

2.4.2 Генрі Мюррей (1893-1988)

2.4.3 Ерик Еріксон (1902-1994).

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ