Зародження слов’янства, його розселення. Міжнародні відносини Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Україна в міжнародній політиці Російської і Австро-Угорської імперії та інших держав. Зовнішньополітичне становище України між світовими війнами.
1.Східні слов’янські племена та їх зв’язки зі своїми сусідами (ІІ-VІІ ст.) Зародження слов’янства та їх розселення Від найдавніших часів терени України були місцем, де проживали різні племена і народи; тут пролягала межа між двома світовими цивілізаціями: світом осілих землеробських культур, що заклали основи європейської цивілізації, та степовим азійським світом. Матріархат не означав головної ролі жінки у виробничій сфері, однак жінка охороняла вогонь, житло, дітей. Стоянки доби пізнього палеоліту розташовані по всій території України. Відтоді й досі в побуті українського народу збереглися статуетки тварин, зображення птахів на короваях, а орнамент на писанках точнісінько такий самий, який був на браслетах, знайдених археологами на стоянці палеолітичних людей у Мізині та інших стоянках. Ці факти свідчать про те, що палеолітичні племена потрібно вважати за найдавніших предків українців. В Україні відкрито селища тієї доби: Погоріле на Чернігівщині, Збанки на Волині та інші. Великого розвитку набуло гончарство, використовували гончарний круг. Відзначалась високим будівельним мистецтвом: будівлі були з дерева, устатковані конструкціями з випаленої глини, мали цегляні долівки. Вже тоді існували великі племінні центри: Сушівка, Володимирівна, Петрени, Більче Золоте з широкою периферією економічних впливів, що сягали Чернігівського та Волинського Полісся та Малої Азії. Розмальована трипільська кераміка була попередницею пізніших грецьких ваз та усієї егейської та крітської культури, яка розквітла у ІІ тисячолітті до н.е. Трипільці заклали заклали основи українського національного світогляду й витворили ті своєрідні українські традиції, яких немає в інших народів. Матеріальна та духовна культура стоїть найближче до сучасних українців. В деяких дослідженнях є твердження, що в першій половині ІІІ тис. до н.е. на території північного Причорномор’я відбулося зіткнення двох чужорідних людських спільнот - землеробської і кочової, в результаті якої перемогу здобули останні. Проти цієї теорії, про прихід індоєвропейців з Азії на територію України, ще у середині ХІХ ст. багато вчених виступили проти неї. М.Грушевський зауважував, що таке твердження не має жодних підстав, а ґрунтується на традиційному уявленні про Азію як прабатьківщину людського роду. Залишки трипільських поселень знаходять не лише на території України, а й поза її межами, зокрема в Німеччині і Скандинавії. Десь на початку ІУ-ІІІ тис. до н.е. розпочинається конфлікт між племенами західної землеробської культури (трипільців) і східної скотарської, що належалт до тієї самої індоєвропейської спільноти. Наприкінці епохи міді-бронзи райони Північного Причорномор’я від Карпат до гирла Дунаю і Кубані опанували кімерійці. Починаючи з УІІІ ст.. до н.е., кіммерійців витісняють з північного Причорномор’я скіфи. Скіфи створили першу рабовласницьку державу близько УІ ст. до н.е., заселяли територію між Доном і Дунаєм. Держава являла собою деспотичну монархію. Скіфи- землероби (сколоти) за своєю матеріальною культурою перебували у безпосередньому зв’язку з трипільцями, а тому брали участь у формуванні протислов’ян (протоукраїнців). Це був войовничий народ, який усе життя провів у війнах, але так і не створив єдиної політичної організації, а жив окремими племенами. Ці зв’язки сприяли поглибленню у сарматів процесу творення різних соціальних верств і посилення племінної знаті, довкола якої групувалися військові дружини. Їх культу поєднувала елементи культури Сходу, античного Півдня і Заходу. Предки українців проживали у південно-східній частині праслов’янської території в районі середньої течії Дніпра. Починаючи з УІ ст. анти регулярно вторгалися в межі Візантійської імперії. Відомо, що анти створили міцну державу на чолі з королем, яка існувала у ІУ-УІ ст. Також розвивалося городництво, рибальство, збиральництво, мисливство, які становили важливий засіб розвитку зовнішньої торгівлі. Готи полонили і розп’яли антського короля Буса (Божа) разом із синами і 70 старшинами. Однак готський король Вінітірій протягом року був розбитий антами, а його державу зруйнували гуни, які прийшли з Алтайських гір. Константинополя, але були змушені відступити і повернутися на свої землі. Анти є безпосередніми предками українців, а їхня держава попередниця Київської Русі. Літопис “Повість временних літ” дає такий огляд племен, що у УІІІ-ІХ ст. проживали на території сучасної України: поляни жили на правому березі Дніпра, поблизу Києва; сіверяни - над Десною, Сеймом і Сулою; древляни - між Тетеревом і Прип’яттю; дуліби (або бужани) - вздовж Бугу (їх називали волинянами); білі хорвати на Прикарпатті; уличі - над Бугом; тиверці над Дністром. Серед них - великий водний шлях “з варяг у греки”; шлях зі сходу на захід (з Каспійського моря - через Київ - Володимир - Краків - Прагу - Регенбург), з’єднуючи арабський світ з Центральною і Західною Європою; шлях на схід від України (від Каспійського до Балтійського моря), єднаючи арабський світ з Прибалтикою і Скандинавією. Столицею полян був Київ, сіве
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
