Аналіз причин і передумови виникнення необхідності кодифікації права. Досвід кодифікації права середньовічними державами. Судебник Великого князя Казимира. Вивчення Статуту першої редакції дослідниками. Аналіз та роль Литовських Статутів, їх редакцій.
Вступ Протягом XIV ст. Велике князівство Литовське перетворилось на одну з найбільших європейських держав. Загалом, тема джерел права Великого князівства Литовського не втратила актуальності й зараз. Нової оцінки потребує питання про місце в литовській правовій системі норм звичаєвого права, як литовських, так і руських, а також привілеїв. Навіть зараз, остаточно не вирішене питання про статус Судебника Великого князя Казимира в литовській правовій системі. Одні дослідники стверджують, що судебник є першою кодифікацією права у Великому князівстві Литовському, а інші - що він є звичайним привілеєм. Литовські Статути, які тричі були кодифіковані протягом століття, й зараз викликають цікавість і подив дослідників. Предметом дослідження - є різноманітні правові звичаї, привілеї, устави, кодекси, які склали основу правової системи Литовської держави і, по суті, були основними її джерелами. Причеті, основну увагу він зосередив на Статутах, але досить детально вивчав усі джерела, які використовувались при їх кодифікації [1, 101]. Аналіз причин і передумови виникнення необхідності кодифікації права 1.1 Литовський статут 1529 року і його джерела кодифікація статут середньовічний литовський До початку XVI століття Велике князівство Литовське склалося як феодальна магнатська монархія. Вони фактично стали керівниками всієї внутрішньої й зовнішньої політики Великого князівства Литовського, діючи через «Господарську раду» й «свальні сейми», які були змушені скликати великі князі для вирішення чергових державних питань, особливо для вирішення питань грошового податку - «серебщини», що перетворилася після опублікування привілею 2 травня 1457 р. з регулярної грошової податі в надзвичайний збір (загальношляхетський привілей звільнив клас землевласників від щорічного збору серебщини). Шляхта, до того ж, не маючи великої ваги в суспільно-політичному житті Великого князівства, відмовляється тепер бути тільки обєктом влади з боку феодальної знаті. У першій чверті XVI в. змінилася й політична структура Великого князівства Литовського. Литовське право увібрало в себе, крім власне литовського, ще й звичаєве право Русі (зосереджене переважним чином в «Руській Правді»), також використовувалось звичаєве право прусів (зосереджене в «Померанській Правді») [9, 90]. У Судебнику немає статей, що стосуються приватноправових відносин. Це була далеко не досконала спроба кодифікації литовського права, так як в правовій практиці продовжили активно використовуватись норми звичаєвого права і привілеї. 2.3 Вивчення Статуту першої редакції дослідниками Вивчення Статуту першої редакції ставить перед дослідником питання про його джерела.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
