Основні причини вивчення історії філософії в пострадянській Україні. Визначення предмету історії філософії, становлення и періодизація. Її підпорядкування у СРСР відповідно до марксистсько-ленінської методології. Особливості національної філософії.
Геґель зазначав, що «вивчення історії філософії є вивченням самої філософії». Вивчення історії філософії набуває особливого значення в пострадянській Україні з чотирьох причин: по-перше, воно дає змогу позбутися хибного уявлення про ще недавно панівну марксистсько-ленінську філософію як найвище досягнення світової філософської думки; по-друге, ознайомлює з досягненнями в царині філософії різних народів; по-третє, навчає світоглядного плюралізму й ідеологічної толерантності, що особливо важливо для посттоталітарного суспільства; по-четверте, сприяє чіткому визначенню місця української філософії в словянській і світовій філософії. Шевченка, який на основі попередніх філософських досліджень дійшов висновку про доконечність повернення до платонівського терміну «філодокса», що позначає «любов до вигадок», на противагу поняття «філософія» як «любові до мудрості». Слід мати на увазі, що розрізнення філодокси й філософії спростовує побутові уявлення про їхню тотожність, адже нефілософські (ідеологічні) тлумачення суспільних і навіть природних явищ не мають нічого спільного з любовю до мудрості, належать, як зазначає В.Шевченко, до «доктринальних фантазій». Водночас при дослідженні історії філософської думки треба розрізняти філософію від парафілософії, яка перетворюється на ірраціоналістичний світогляд, що позбавлений системності й раціональності та відчужений від науки.Як наука історія філософії вимагає чіткого відмежування від ідеології, що є одним з різновидів філодокси. При підході до історії філософії треба чітко розмежовувати її обєктивну й субєктивну сторони, перша з яких творить раціонально-обгрунтовану світоглядну конструкцію в історико-часовому вимірі, а друга - відтворює обєктивну історію філософії на засадах історичної самосвідомості. Світовий історичний процес поділяється на певні періоди: давня філософія, середньовічна філософія, філософія Нового часу, сучасна філософія.
Вывод
Історія філософії - це своєрідний спосіб філософського освоєння світового духовного розвитку і роль у ньому людського чинника. Як наука історія філософії вимагає чіткого відмежування від ідеології, що є одним з різновидів філодокси.
При підході до історії філософії треба чітко розмежовувати її обєктивну й субєктивну сторони, перша з яких творить раціонально- обгрунтовану світоглядну конструкцію в історико-часовому вимірі, а друга - відтворює обєктивну історію філософії на засадах історичної самосвідомості.
Світовий історичний процес поділяється на певні періоди: давня філософія, середньовічна філософія, філософія Нового часу, сучасна філософія.
Попри історико-філософський процес як духовну єдність треба наголосити на певних відмінностях окцидентальної й орієнтальної моделей філософії.
В умовах посилення глобалізаційних звязків найвищою формою людських спільнот залишається нація, в духовному лоні якої формується власна національна філософія. Проте слід наголосити, що жоден зі словянських народів не дав мисленика світового рівня.
Особливе місце в дослідженні світового філософського процесу належить питанням методології. Як наука вітчизняна історія філософії виходить з прокрустової схеми діалектико-матеріалістичної методології. Перед нею відкрилися широкі можливості ґрунтувати свої дослідження на найновіших методологічних засадах світової філософії.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
