Історія української термінології, причини зросійщеності термінів і термінних слів в сучасній українській мові. Проблеми термінології на сучасному етапі розвитку української лінгвістичної науки. Шляхи відродження і розвитку науково-технічної термінології.
Сучасна українська термінологія практично не відрізняється від зафіксованої у радянських і теперішніх академічних словниках. с з термінологічними бюлетенями Інституту мовознавства 1934-1935 років, які вилучили з ужитку 14,5 тисяч українських термінів і замінили їх термінами, нашвидкуруч створеними на зразок російських. На початку 90-х років минулого століття ніхто не сумнівався, що для утвердження державності треба відроджувати українську мову в усіх сферах суспільного життя, бо внаслідок кількавікового чужомовного панування її понівечили та перетворили в суржик, а сферу вживання обмежили побутом, красним письменством і піснями. У 1992-1994-х роках термінологію розробляли (і фінансували) у межах “Державної програми розвитку української мови”, далі ця тема та згадка про відродження поступово зникли, а проблем не вирішували, чому сприяли, зокрема, двомовні (російсько-українські) та чисто російські стандарти. Напрями діяльності Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології (ТК СНТТ), оперті на засадах відродження української науково-технічної термінології та розвитку фахової мови, не втратили своєї актуальності й сьогодні - в розрізі вимог Конституції України (статті 10, 11) та Постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 998 про “Комплексні заходи щодо всебічного розвитку і функціонування української мови”, бо “Нині мовна ситуація в Україні характеризується низкою негативних явищ і тенденцій.Актуальність теми обумовлена поширенням наукових знань та професіоналізму в Україні та намаганнями наукових фахівців у різних галузях знань і мовознавців - унормовувати галузеві термінології. Науку, що вивчає термінологію, називають термінознавством. Біля витоків творення української термінології стояли науковці І. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і технічних галузях, прагнули до того, щоб термінологія була "всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного. Важливу роль у поширенні наукових знань та професіоналізму в Україні відіграли Острозький культурно-освітній центр (1580-1608); братські школи, що виникали в XVI-XVII ст. у Львові, Вільні, Бересті, Рогатині, Перемишлі, Луцьку, Кременці та інших містах; Київський культурно-освітній центр (Братська школа - з 1615 р., Києво-Могилянська колегія - з 1632 р., Києво-Могилянська академія - з 1701 р.).Чуже слово в українській мові переважно не утворює дієслова та повноцінного гнізда і має малу словотворчу здатність - так, із 30-ти гнізд орфографічного словника (щонайменше з 2-х чужих слів) від абажур до авіа лише 7 містять дієслова (аблактувати, абонувати, абордувати, абортувати, абсолютизувати, абсорбувати, авансувати), а інші гнізда складаються лише з іменників і прикметників (абажур, абажурний, абажурчик; аберація, абераційний; абревіатура, абревіатурний, абревіація тощо). Практично завжди дієслова від чужих слів та відповідні віддієслівні іменники довгі, бо містять суфікс-ува-(а питомо українські дієслова переважно цього суфікса не мають - натискати, натиснути; робити, зробити; виконувати, виконати тощо). Не йдеться про те, що треба вилучати чужі терміни, а про те, щоб мати і засвоєний на український лад чужий термін, і власне український (народну назву) та застосовувати залежно від потреби. За прикметники на-ний і проти прикметників з суфіксами-овий. Резолюції] йдеться ще про інші стилістичні риси української мови, ніж це подають “націоналістичні рецепти” на підставі “шкідницької теорії й практики”, тобто йшла боротьба (у переліку “М” позначає вимоги до Мови): М1.Помітним є намагання науковців - фахівців у різних ділянках знань і мовознавців, унормовувати галузеві термінології. Сучасні українські термінологи глибше, ніж їхні попередники, опрацьовують теорію термінології як підсистеми літературної мови, теорію терміна як мовного знака, формулюють вимоги, які слід ставити до окремого терміна та й до “ідеальної” (якщо така можлива) термінології. Щодо сучасниїх проблем української термінології, то можна сказати, що термінологія є основним джерелом поповнення лексичного складу високорозвинених сучасних мов. Українська термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу у створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо. У складних державотворчих процесах за роки незалежності України була сформована українська термінологічна лексикографія.
План
Зміст
Вступ
1. Історія української термінології
2. Проблеми сучасної української термінології
Висновок
Список використаної літератури
Вывод
На сучасному етапі розвитку української лігвістичної науки простежуємо зацікавлення термінознавством. Помітним є намагання науковців - фахівців у різних ділянках знань і мовознавців, унормовувати галузеві термінології.
Сучасні українські термінологи глибше, ніж їхні попередники, опрацьовують теорію термінології як підсистеми літературної мови, теорію терміна як мовного знака, формулюють вимоги, які слід ставити до окремого терміна та й до “ідеальної” (якщо така можлива) термінології.
Щодо сучасниїх проблем української термінології, то можна сказати, що термінологія є основним джерелом поповнення лексичного складу високорозвинених сучасних мов. Українська термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу у створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо.
Загально визнаним є той факт, що упорядкування, унормування, кодифікація і уніфікація української термінології належить до державотворчих процесів. Безповоротний процес українського державотворення вимагає від термінологічної системи відповідності сучасним потребам науки і суспільства. У складних державотворчих процесах за роки незалежності України була сформована українська термінологічна лексикографія.
Серед власне лінгвістичних проблем, повязаних з розбудовою українських термінів, що містять специфічні національномовні риси, на сьогодні можемо виокремити принаймні шість: 1) виявлення англіцизмів (американізмів) у різних терміносистемах і наукове обґрунтування доцільності їх ужитку;
2) зясування ролі й місця інтернаціоналізмів та їх національних відповідників у різних терміносистемах;
Названі питання означають тільки перше наближення до комплексу проблем, повязаних з національною своєрідністю сучасного українського терміна. Вони тягнуть за собою й інші, наприклад, проблеми практичного термінознавства, насамперед, термінографії, а також викладання основ наук у середній школі та різноманітних наукових дисциплін у вищій школі.
Отже, потрібна конструктивна співпраця мовознавців та фахівців з термінології в різних галузях, яка сприятиме зміцненню статусу української мови як державної, а з боку держави в особі керівників різних рангів - конкретна допомога в цій роботі.
Список литературы
1. КНД 50-011-93 Основні положення та порядок розробки стандартів на терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1993.
2. ДСТУ 3966-2000 Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять.- К.: Держстандарт України, 2000.- 32с. 3. Хроніка НДІМ (Науково-дослідного інституту мовознавства) 1933-1934.//Мовознавство, № 2, 1934, С.139-145.
4. Резолюції Комісії НКО для перевірки роботи на мовному фронті в справі граматичній // Хвиля А. Знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті. - Харків:Радянська школа, 1933.
5. МБ - Математичний термінологічний бюлетень. Виправлення до математичного словника чч. 1,2,3 ВУАН, Інститут мовознавства, № 2, Вид. ВУАН, 1934.
6. ФБ - Фізичний термінологічний бюлетень УАН, Інститут мовознавства, № 4, К.: Вид. УАН, 1935.
