Історіософське світобачення М. Чернявського шляхом залучення до аналізу архіву письменника. Принципи дослідження історіософських поглядів на матеріалі неісторичних творів. Основні специфічні форми, елементи хронотопу, що визначений як "історіософський".
Від спрощено-схематичного тлумачення історичного розвитку народу та нації як невпинної зміни суспільно-економічних формацій, жорстко детермінованих виробничими відносинами, науковці приходять до усвідомлення історії як історичної антропології. Актуальність дослідження зумовлена зростанням уваги до літературної або художньої історіософії як галузі знання, що здатна дослідити сфери, недоступні для філософії, вивчити причинно-наслідкові залежності культурно-етичного характеру, найкращим чином висвітлити „людський” чинник історичного поступу. З часу виходу першої збірки “Зерна щастя”(1948) в газетах “Радянська Донеччина”, “Прапор Перемоги”, “Луганська правда”, “Літературна газета”, “Літературна Україна”, на сторінках часописів “Радуга”, “Вітчизна”, “Донбасс” зявлялися рецензії на окремі збірки, критичні статті, де аналізувалися деякі аспекти творчості молодого поета, зазначалися недоліки та успіхи. Вони висвітлюють життєвий і творчий шлях митця, подають ідейно-художній аналіз збірок, окремих віршів та прозових творів. Обраний напрям дослідження відповідає межам сучасного розвитку науки в Україні, є складовою частиною наукової теми кафедри української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка „Слобожанщина: літературний вимір”.Для того, щоб довести цю думку, необхідно, по-перше, визначити, що буде полем вираження історіософських поглядів, а по-друге, уточнити, який твір дозволяє виразити ці погляди найкращим чином. Оскільки автор будує світ своїх художніх творів відповідно до своїх уявлень про ці закони, то зявляється можливість вичленити їх, простежити загальні закономірності розвитку художнього світу й відповідно зробити висновок про історіософську концепцію письменника на матеріалі неісторичних творів. Проте час і простір, а точніше часопростір (хронотоп), у своїй нерозривній єдності не лише конструюють художню реальність, але виступають носієм додаткового оцінного моменту - авторської субєктивності. Отже, історіософський хронотоп - це специфічна конструкція часопросторових координат або окремі, важливі для автора, текстуально підкреслені, наповнені символічним змістом елементи часопросторової структури твору, що слугують для вираження концептуальних думок автора щодо законів історичного розвитку. Дія творів „Людям важче” та „Материне серце” відбувається під час Великої Вітчизняної війни, і в хронотопі цих творів виявляється певна подібність, оскільки автор використовує однакові прийоми.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
