Особливості, чинники і джерела формування релігійного світогляду І. Огієнка, вплив на розуміння ним природи, закономірностей розвитку та функціональності релігії в Українському Православ"ї. Відмінності у поглядах у різні періоди творчості мислителя.
Зокрема, останнім часом опубліковано чимало наукових праць мовознавців, літературознавців, педагогів, істориків, які спростовують необєктивні, заідеологізовані оцінки діяльності професора, митрополита Української греко-православної церкви у Канаді Іларіона (Івана Огієнка) й звертають увагу на непересічне значення його духовної спадщини на шляху нинішнього утвердження державного суверенітету України. Досліджено також розуміння професором процесу вибудови в Україні Помісної Православної Церкви. Однак, слід відзначити те, що цей процес знаходиться лише в початковій своїй стадії, а тому комплексного аналізу історіософії релігії Івана Огієнка досі не здійснено, хоч вона займає помітне місце у його творчому здобутку. Важливо, що дослідження творчості визначного українського вченого і богослова відбувається на тлі зростання інтересу як в Україні, так і цілому світі до духовних проблем, що відповідає прагненням науковців знайти відповідь на питання про роль та місце релігії в житті різного рівня людських спільнот та окремого індивіда, існування і розвиток котрих відбувається в умовах глобалізації. Історія підтвердила правоту його переконання в тому, що поразка УНР була спричинена головним чином недооцінкою її творцями ролі Українського Православя в здобутті і обороні державного суверенітету України.Огієнка «Приєднання Церкви Української до Московської в 1686 році», яка витримала пять перевидань, що свідчить про те, що для нього було важливим не стільки продукування нових ідей, скільки більш ґрунтовне доведення до наукового загалу і пересічних громадян ідей, з його погляду, найбільш важливих. В іншому випадку Огієнкова ідея про необхідність включення історії Української Православної Церкви в контекст новітньої історії України розглядається в протиставленні до поглядів таких теоретиків української національної ідеї, як Дм. Огієнка дає підстави для висновку про те, що релігія в розумінні українського вченого-богослова є невідємною складовою людського буття, тобто людина онтологічно залежна від релігії. Автор вважає, що Іван Огієнко в своєму баченні природи релігії і закономірностей релігійного процесу в цілому дотримується християнської євангельської ідеї про рівність всіх людей і народів перед Богом і бачить український народ не поневоленим іншими народами, а рівним серед рівних. Оскільки для українців змішування двох цих культур загрожує культурною й етнічною асиміляцією, митрополит Іларіон розробляє концепцію української православної культури, центральною ідеєю якої має бути усвідомлення українцями того, що Україна - то не Росія.
План
Зміст роботи подається на 177 сторінках, список використаних джерел включає 315 найменувань.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
