Визначення поняття історіонаписання як сфери творчої та дослідницької діяльності. Дослідження особливостей його розвитку у середньовіччя. Сутність історіонаписання, як релігійного компоненту, характеристика його основних стилів, хроністи у середньовіччі.
Історіонаписання як сфера творчої та дослідницької діяльності перебуває в тісному взаємозвязку з релігійними, інтелектуальними, мистецькими, політичними та соціально-економічними аспектами життя суспільства. Тому зміна епістемологічного каркасу європейської цивілізації, яка відбулася на порубіжжі античності та Середньовіччя, не могла не інспірувати активні трансформаційні процеси у структурі, цілях та дослідницькому механізмові історіографії. Його ключовим концептом постає божественне провидіння, яке стає рушійною силою історичного процесу й детермінує життя особистості, існування держав та імперій, характер розвою універсуму в цілому. Поряд із філософією історіографія стає такою собі “служницею богословя”, однак навіть в умовах ідейної монополії християнства історіописання не розчиняється у строкатій палітрі теологічних і богословських дисциплін.Барг, “перехід від античності до середньовіччя почався по суті ще в хронологічних межах самого античного суспільства” [1,c. Формування протофеодальних елементів у рабовласницькій системі, яка тоді переживала гостру кризу, а також виникнення перших християнських общин і стрімке поширення християнства в романізованому світі все відчутніше ослаблювали крихкий владний механізм імперії. Гостра аксіологічна криза, яка вилилася в ідейно-креативний занепад римської культури, очевидна політико-мілітарна ослабленість Західної Римської імперії в поєднанні з економічною стагнацією, викликаною, насамперед, століттями експлуатації рабів як безправних інструментів праці - усі ці фактори пришвидшили руйнацію величезної імперії, зі зникненням якої завершилася й доба античності. Саме тому, на нашу думку, при розгляді культурних здобутків середньовіччя надзвичайно важливо враховувати інспіруючий вплив мисленнєвої домінанти епохи - християнства та Святого Письма, а також наслідки владного контролю церкви, який призвів, за влучним висловом Є. Праці давньогрецьких та римських (а відтепер - язичницьких) філософів, письменників та істориків, що зберігалися в архівах, впливали на стиль, композицію й ідейне наповнення творів християнських авторів.Серед найвизначніших хроністів епохи Середньовіччя слід згадати імена Григорія Турського, Беди Поважного, Павла Діакона, Оттона Фрейзінгенського, Матвія Паризького, Ордеріка Віталія, Джеффрі Монмутського. Проте варто наголосити, що власне авторська частина їх творів була незначною за обсягом і в ній, як правило, йшлося про сучасні авторові події. Традиція використовувати створений іншими історіографами матеріал без посилання на його автора збережеться ще на багато століть і перейде в епоху Відродження. Космінського, “від римської історіографії та біблійної традиції середньовічні історики взяли пристрасть до риторики та моралізаторства, від римських істориків вони успадкували прийоми повчання через драматизацію дії та вставлені промови” [6, c. Очевидно, що у свідомості середньовічного автора поети не відокремлювалися від істориків, і цей факт, можливо, свідчить про самосприйняття тогочасного хроніста передусім як митця і майстра слова.Ось, наприклад, взявши на себе труд перелічити старопольські літературні жанри, представлені у «Хроніці всього світу» М.Бєльського, польський історик Д.Снєжко називає такі: переклад біблійний, хорографія-землеопис, апокриф, алегорія, «профеція»-пророцтво, байка, роман псевдоісторичний, лист, промова, анекдот, епітафія, «ікон» символ, щоденник подорожі і навіть уривок народної пісні, причому він цілком не певен, що перерахував усе. Без сумніву, на цьому позначилася феодальна роздрібненість, утім, можна тут добачити і вплив провідних засад християнського історизму - рівності усіх людей перед Богом та баченні Божого промислу-Провидіння у всякому діянні (отже оповідь про будь-кого та будь-який вчинок набуває універсального значення). Прагнення джерельно задокументованого представлення історії наприкінці середніх віків набрало вигляду коментарю від автора, в якому хроніст покликається на використані джерела або намагається продемонструвати старанність читання творів інших авторів (авторитетів). Загалом, на думку Д.Снєжко, основним напрямком розвитку хроніки як літературного жанру був рух від хронології до опису або від синтези до енциклопедії. Так автор, який писав хроніку коли, в той час як автор, який писав історію , зосереджувався довкола обставин подій, що оглядаються.Підсумовуючи, зазначимо, що історіографія Середньовіччя являє собою унікальне явище, яке перебуває одночасно і в інтелектуальному просторі науки, і в художній парадигмі мистецтва.
План
Зміст
Вступ
1. Історіонаписання, як релігійний компонент
2. Стилі історіонаписання
3. Хроністи у середньовіччі
Вывод
Підсумовуючи, зазначимо, що історіографія Середньовіччя являє собою унікальне явище, яке перебуває одночасно і в інтелектуальному просторі науки, і в художній парадигмі мистецтва. Іманентна присутність вимислу, своєрідна концепція історичної істини, експліцитна дидактичність та моралізаторство - усі ці ознаки віддаляють історичні твори Середніх віків від аналітико-дослідницької прагматичної історіографії сучасності. Споглядання зразків античної історичної думки за умов мінімізації аналітичного модусу відкривало перед істориками Середньовіччя широкі перспективи реалізації власного творчо-креативного потенціалу.
Список литературы
1. Барг М.А. Эпохи и идеи: Становление историзма / Михаил Абрамович Барг. - М. : Мысль, 1987. - 348 с.
2. Вайнштейн О.Л. Историография средних веков в связи с развитием исторической мысли от начала средних веков до наших дней / Осип Леонидович Вайнштейн. - Л. : Госуд. соц.-экон. издательство, 1940. - 366 с.
3. Вайнштейн О.Л. Западноевропейская средневековая историография / Осип Леонидович Вайнштейн. - М. : Наука, 1964. - 483 с.
4. Жирмунский В.М. История зарубежной литературы. Средние века и Возрождение : учеб. для филол. спец. вузов / Виктор Максимович Жирмунский. - М. : Высшая школа, 1987. - 415 с.
5. Косминский Е.А. Проблемы английского феодализма и историографии средних веков / Евгений Алексеевич Косминский. - М. : Изд. Акад. наук СССР, 1963. - 456 с.
6. Косминский Е.А. Историография средних веков V - середина XIX в.: лекции / Евгений Алексеевич Косминский. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1963. - 430 с.
7. Лихачев Д.С. Великий путь: становление русской литературы XI-XVII веков / Дмитрий Сергеевич Лихачев. - М. : Современник, 1987. - 301 с.
8. Репина Л.П. История исторического знания:пособие для вузов / Лорина Петровна Репина. - М. : Дрофа, 2006. - 288 с
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
