Становлення історичної науки у Польщі в період національного відродження. Просвітницька і романтична історіографія. Наукові школи позитивістської історіографії, інші напрямки польської історіографії другої половини XIX-початку XX ст. та їх представники.
Історіографія історії Польщі Становлення історичної науки у західних і південних словян, зокрема у Польщі, відбувалося в період національного відродження на зламі ХVШ-ХІХ ст., в умовах втрати чи відсутності власної державності. Лойко висвітлив історію польських земель на узбережжі Балтики (Поморя) з найдавніших часів та захоплення їх німецькими феодалами. ДЕМОКРАТИЧНИЙ НАПРЯМОК в польській просвітницькій історіографії повязаний з діяльністю Г. Коллонтая, С. Сташіца, Ф. Езерського. У австрійській вязниці написав працю Критичний розгляд основ історії про початок роду людського, в якій вимагав критичного ставлення до історичних джерел, визнавав дію обєктивних законів історії, вважав, що предметом дослідження повинен бути весь комплекс життєдіяльності людини - виробництво, законодавство, наука, культура, освіта, звичаї. Вони скористалися недосконалістю державного устрою, магнатським свавіллям, слабкістю королівської влади. С. ПОМІРКОВАНИЙ НАПРЯМ в просвітницькій історіографії репрезентує засновник нової польської історіографії А. НАРУШЕВИЧ (1733 - 1796 рр.). Предметом дослідження вважав діяльність королів, шляхти, а також історію економіки, торгівлі, політики, держави, права, культури, науки, релігії тощо. Головна праця вченого - семитомна Історія польського народу, що охоплює період з найдавніших часів до 1386 р. Головний зміст - історія держави та її правителів. Розвиток РОМАНТИЧНОГО НАПРЯМУ в польській історіографії, який розпочався приблизно з 20-х років XX ст., відбувався на тлі національно - визвольної боротьби, зокрема повстань 1830-1831 рр., 1846 р., 1648 р., 1863-1864 рр. Романтична історіографія, яка проповідувала віру в силу духовності та культ індивідуалізму, повагу до національної своєрідності, сприяла зростанню національної самосвідомості, пробуджувала патріотичні почуття поляків. В І третині XIX ст. найбільш сприятливі умови для цього були в Герцогстві Варшавському (1807-1812) та Королівстві Польському. І. ЛЕЛЕВЕЛЬ (1786-1861 рр.) - фундатор романтичного напрямку, професор Вільнюського університету до 1824 р., активний учасник національного руху та повстання 1830-1831 рр. Після поразки повстання жив в Парижі, згодом в Брюсселі, де створив найбільш цінні історичні праці.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
