Історіографія діяльності земських установ України (1864-2001 рр.) - Автореферат

Актуальність теми дослідження зумовлюється рядом чинників: місце, роль і значення земських установ в українському суспільстві, їх внесок у розвиток продуктивних сил, господарства, вітчизняної культури. Все це висуває дослідження їх історії та історіографії в число актуальних проблем історичної науки. Це вимагає комплексного історіографічного аналізу дослідницької та археографічної літератури, обєктивної оцінки реального стану розроблення проблеми, визначення вузьких місць, прогалин і обґрунтування тематики подальших досліджень. Історіографічні вступи книг, дисертацій, окремі статті, започаткували наукове осмислення провідних напрямків дослідження вузлових проблем історії земств. Широкою є географія досліджуваних видань, зумовлена особливостями долі її діячів та сучасників, а також етапним введенням земських установ на території України, що було повязано з польським національним рухом, еміграційними процесами, та суспільно-політичними факторами.Також важливим періодичним земським виданням була газета “Земство”, яка видавалась з 1880 по 1881 рік. “Земский ежегодник” не лише висвітлював питання, які доводилось вирішувати земствам, але і аналізував хід їх виконання. Про значну роль земств в суспільно-політичному житті Російської імперії свідчить і той факт, що їх діяльність висвітлювалась в енциклопедичних та довідникових виданнях дореволюційного1, радянського2 часів, та періоду української державності3. Визначено проблеми, з якими зіткнулись земства у період своєї діяльності. Важливим історіографічним джерелом для вивчення земської статистики на українських землях є “Материалы для оценки земельных угодий, собранные экспедиционным способом статистическим отделением при Черниговской губернской земской управе” (К., 1877).Історіографія діяльності земських установ України представлена такими групами основних джерел: 1) документи державних, політичних і громадських організацій, наукових установ, які мали суттєвий вплив на розвиток досліджень з історії земств; 2) узагальнюючі та монографічні дослідження, присвячені історії земської реформи та її втілення на території українських земель; 3) політологічна, публіцистична література; 4) матеріали наукових конференцій, симпозіумів, читань, які віддзеркалюють різні аспекти діяльності земських установ; 5) рецензії, бібліографічні огляди праць з досліджуваної проблеми; 6) джерела особового походження, біографії, листи вчених-істориків; 7) мемуари і спогади членів земських установ як України так і Російської імперії; 8) матеріали періодичної преси, що відбивають події і факти, повязані з розвитком досліджень історії земств. В дослідженні історії земств досить чітко простежуються наступні періоди: 1) 1864 - 1917 роки. І лише дослідження російських та українських вчених і діячів в еміграції сприяли її подальшому розвитку; 3) Друга половина 1950х - перша половина 1980х років. І не зважаючи на те, що велика кількість досліджень відображала ідеологічне ставлення КПРС до земств і земського ліберального руху, історіографічна база значно поширилась за рахунок праць, в яких проаналізовано внесок земств у розвиток соціально-економічного та суспільно-політичного становища на території Російської імперії; 4) Друга половина 1980х рр. Відновлення державної незалежності України поставило перед історичною наукою завдання рішуче відмовитись від стереотипів радянської історіографії, яка розглядала земства, як шкідливе і вороже буржуазне утворення.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

- Історіографія діяльності земських установ України представлена такими групами основних джерел: 1) документи державних, політичних і громадських організацій, наукових установ, які мали суттєвий вплив на розвиток досліджень з історії земств; 2) узагальнюючі та монографічні дослідження, присвячені історії земської реформи та її втілення на території українських земель; 3) політологічна, публіцистична література; 4) матеріали наукових конференцій, симпозіумів, читань, які віддзеркалюють різні аспекти діяльності земських установ; 5) рецензії, бібліографічні огляди праць з досліджуваної проблеми; 6) джерела особового походження, біографії, листи вчених-істориків; 7) мемуари і спогади членів земських установ як України так і Російської імперії; 8) матеріали періодичної преси, що відбивають події і факти, повязані з розвитком досліджень історії земств.

В дослідженні історії земств досить чітко простежуються наступні періоди: 1) 1864 - 1917 роки. Становлення історіографічної бази формувалось під впливом розвитку капіталізму та революційних подій, що відбувались в Російській імперії. Вона зростала за рахунок першоджерел земського походження та документів царського уряду, значної кількості історичних досліджень, праць земських та політичних діячів; 2) 1918 - перша половина 1950х років. Вітчизняна історіографічна база, внаслідок негативного ставлення до земського лібералізму з боку правлячої ідеології, по-суті, не збагачувалась. І лише дослідження російських та українських вчених і діячів в еміграції сприяли її подальшому розвитку; 3) Друга половина 1950х - перша половина 1980х років. Політична “відлига” 1960х років суттєво вплинула на вивчення історичної спадщини земських установ. І не зважаючи на те, що велика кількість досліджень відображала ідеологічне ставлення КПРС до земств і земського ліберального руху, історіографічна база значно поширилась за рахунок праць, в яких проаналізовано внесок земств у розвиток соціально-економічного та суспільно-політичного становища на території Російської імперії; 4) Друга половина 1980х рр. - сьогодення. Якісно новий четвертий етап розпочався під впливом горбачовської “перебудови” і новітнього українського відродження. Українська історична наука поступово звільнялась від компартійних догм, і з великим інтересом розгорнула дослідження суспільно-політичної та соціально-економічної діяльності земських установ;

- За останні сто сорок років створена численна наукова література, яка відображає введення земств, як один з етапів реформування феодального суспільства і переходу до капіталістичних відносин на території українських земель. Відновлення державної незалежності України поставило перед історичною наукою завдання рішуче відмовитись від стереотипів радянської історіографії, яка розглядала земства, як шкідливе і вороже буржуазне утворення. Необхідно винести уроки з досвіду минулого для державотворчих процесів сьогодення. Різні аспекти діяльності земських установ на території України 1864 - 1920 років були у полі зору значної кількості вітчизняних та зарубіжних дослідників. Однак на сьогодні в історичній науці не існує праць, які б розглядали діяльність земських установ на Україні в усьому їх обсязі. Частково джерела з означеної проблеми вивчались, однак більшість їх ще не була введена до наукового обігу. Взагалі джерельна база є дуже багатою і дає можливість висвітлити багатогранну діяльність українських земств на належному рівні;

- Аналіз інформативного потенціалу опрацьованого історіографічного комплексу потребує подальшої розробки недосліджених тем і маловідомих сюжетів проблеми. Зокрема, спеціальних розвідок потребує господарча діяльність земств в Україні.

З огляду на недослідженість, історіографія суспільно-політичної та соціально-економічної діяльності земств в Україні належить до актуальних, суспільно вагомих напрямків розвитку історичної науки. Саме історіографічне дослідження підсумовує наукову розробку вузлових аспектів проблеми, встановлює достовірність і повноту їх висвітлення, зясовує питання, які не опрацьовані, вивчені недостатньо, чи спотворені, і в такий спосіб окреслює шляхи і стимулює подальший розвиток науки.

1. Упродовж століття (енциклопедичні та довідкові видання про утворення та діяльність земств на території українських земель) // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Історія. - Вип. 43.- К., 2000.- С. 4-7 (співавтор В.П. Рябцев).

2. Журнал “Русская мысль”, як одне із джерел про діяльність земств в Україні // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Історія. - Вип. 46. - К., 2000.- С.56-61.

3. Видатні постаті українського земства. Історіографічний аспект. // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Історія. - Вип. 51.- К., 2000.- С. 6-11.

4. Земська статистика на території українських земель (1864 - 1917 рр.). Історіографія проблеми. // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Історія. - Вип. 55. - К., 2001.- С. 22-26.

5. Матеріали Центрального державного історичного архіву, як джерело дослідження діяльності земських установ на українських землях // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Історія. - Випуск 58. - К., 2001.- С. 16-19.

6. Відношення українського земства до тілесних покарань, відображене в періодичних виданнях. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науково-практичний збірник. Україна: поступ у майбутнє. Спецвипуск до 290-річчя прийняття Конституції Пилипа Орлика. - К., 2000.- С. 264-267.

7. З досвіду діяльності земських установ на території України (1864 - 1919) // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Історія. - Випуск 63-64. - К., 2002.- С. 93-95.

Размещено на .ru