Столипінська аграрна реформа - Реферат

Міністерство освіти і науки України херсонський Академічний ліцей імені О.В. Мішукова при Херсонському Державному університетіОднією з головних особливостей України, починаючи з другої половини минулого століття, стали аграрні перетворення: селянська реформа початку 60-х років ХІХ століття; столипінська реформа 1906-1914 років. Цей ряд подій сам по собі свідчить про злободенний стан аграрного питання для України. столипін аграрний реформа господарство Хронологічні рамки визначаються 1906 р., коли революційна ситуація в країні вимагала від уряду широких демократичних перетворень в аграрному секторі економіки і 1914 р., коли в звязку з початком І світової війни землевпорядкувальні роботи поступово скорочуються. Україна вступила в ХХ століття як складова частина Російської імперії з усіма притаманними цій країні проблемами - з напівкріпацьким режимом на селі і, отже, зі зростаючою необхідністю нових реформ, зволікання з якими робило неминучим революційний вибух. Зміст цих реформ полягав у проведенні широких демократичних перетворень, але головне - в ліквідації поміщицького землеволодіння, в зміні суті землеволодіння, передачі всієї землі тим, хто її обробляє своєю працею.Столипін проводив жорстку політику на укріплення самодержавства, розпустив Думу, увів військово-польові суди, обмежував політичні свободи. Столипін підготував і провів аграрну реформу, яка мала вирішити земельне питання в Російській імперії. “Столипін, писав В.І.Ленін, - намагався… старе самодержавство переробити в буржуазну монархію…” Щоб відвернути селян від боротьби за поміщицькі землі, зміцнити в них відчуття приватної власності і сприяти розвиткові капіталізму руським шляхом, а також створити собі соціальну базу на селі в особі куркульства, оскільки селянська маса в цілому його опорою бути не могла, царський уряд вирішив здійснити нову аграрну реформу, головним провідником якої став Столипін. 9 листопада 1906 року цар підписав підготовлений Столипіним указ, за яким кожен домохазяїн, що володів землею на общинному праві, міг в будь який час зажадати закріплення за собою в особисту власність належної йому частини землі. Якщо указ 9 листопада 1906 року давав селянам тільки можливість виходити з общин і закріпляти землю у приватну власність, то закон 14 червня 1910 року зробив цей вихід і перетворення всіх селян-общинників на приватних власників обовязковим у тих сільських общинах, де небуло переділів з часу наділення землею і переходу на викуп.Столипін планував утворити міцну верству багатих господарів - куркулів, які служили би опорою самодержавства на селі. На закріплених в особисту власність землях, на хуторах і відрубах вести господарство могли в основному лише заможні селяни - куркулі. По Росії із 2 мільйонів селян, що закріпили за собою землю, продали свої наділи 1200 тисяч чоловік. У розвитку землеробства відбувались процеси поступового збільшення посівних площ, особливо під зерновими та технічними культурами, урожайності цих культур внаслідок того, що вони користувались великим попитом на ринку та збільшенню уваги селянства до правильних, раціональних технологій їх вирощування; поступове зростання селянського землеволодіння як наслідок його індивідуалізації та прагнення до прибутковості господарств, поступове зменшення поміщицького землеволодіння як закономірний процес розвитку капіталізму у сільському господарстві (на Правобережжі воно залишалося стійким внаслідок своєчасної перебудови поміщицьких господарств на ринкових принципах ще після реформи 1861 р.); у розвитку тваринництва - якісні зміни, повязані з орієнтацією селянських господарств на потреби ринку; збільшення уваги селянського населення до правильно організованої системи ведення тваринництва; поступове зростання витрат держави на ці цілі, активна діяльність земств у цьому напрямі. Під час проведення столипінської реформи на українському Правобережжі відбувалося впровадження агрономічних заходів у селянських господарствах, збільшення уваги селян до раціонального ведення своїх господарств; вирішувалася проблема організації страхування від градобою - для зменшення втрат від несприятливих погодних умов.С.Ю.Вітте будучи лібералом вважав, що всі зміни в суспільному і державному житті потрібно починати із зміни політичного устрою: спочатку створити якісно нову державну машину, а вже потім впроваджувати зміни в економіці. Звідси випливало наступне протиріччя: програма реформ була розрахована на буржуазно-демократичний розвиток, вони за своєю суттю буржуазно-демократичні (наприклад у питаннях, які стосуються земських органів влади), але Столипін щиро розраховував здійснити їх в рамках старої, регресивної для якісно нового рівня капіталістичних відносин політичної системи. Столипін, будучи поміщиком, одним із лідерів губернського дворянства, знав і розумів інтереси поміщиків, тому для нього аграрне питання небуло незрозумілим. Завжди були і будуть нероби, рішуче заявляв Столипін, і не на них повинна орієнтуватися держава, а на здібного, талановитого, трудолюбивого селянина.

Зміст

Вступ

1. Столипін Петро. Передумови та перші кроки запровадження столипінської аграрної реформи

1.1 Столипін Петро Аркадійович

1.2 Передумови та перші кроки запровадження реформи

1.3 Головні риси столипінської аграрної реформи

ІІ. Реалізація реформи в Україні. Вплив

2.1 Реалізація реформи в Україні. Методи її реалізації

2.2 Вплив Столипінської аграрної реформи на господарство Правобережжя України

ІІІ. Крах та наслідки аграрної реформи

3.1 Причини краху реформи

3.2 Наслідки аграрної реформи

Висновки

Список використаної літератури