Столипінська аграрна реформа на Катеринославщині (1906–1916 рр.) - Автореферат

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СТОЛИПІНСЬКА АГРАРНА РЕФОРМА НА КАТЕРИНОСЛАВЩИНІ (1906 - 1916 рр.)Робота виконана на кафедрі російської історії Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України. Дніпропетровський національний університет, професор кафедри російської історії Провідна установа: Інститут історії України, відділ історії України ХІХ - початку ХХ століття, Національна академія наук України, м. Захист відбудеться „16 ”лютого 2005 р. о 13:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 в Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49027, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м.Столипіна, який у 1906-1911 роках перебував на посаді голови російського уряду, і увійшли в історію як Столипінська аграрна реформа. І в першу чергу тут треба згадати саме Столипінську аграрну реформу, адже вона проходила не в такому вже далекому минулому, а її ідеологічні засади та основна мета багато в чому схожі на ті, що були поставлені керівниками української держави в наші часи. Серед останніх слід виділити й Катеринославську губернію, на території якої реформа відбувалася стрімкими темпами. Територіальні межі дослідження обумовлені адміністративними кордонами Катеринославської губернії, яка на початку ХХ століття охоплювала територію сучасної Дніпропетровщини (Катеринославський, Верхньодніпровський, Новомосковський та Павлоградський повіти), більшу частину Донеччини (Бахмутський та Маріупольський повіти), а також північні райони Запорізької області (Олександрівський повіт) і південний захід сучасної Луганщини (Словяносербський повіт). Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу як архівних матеріалів, так і опублікованих джерел, показати процес проведення Столипінської аграрної реформи на території Катеринославської губернії та визначити особливості цього процесу у порівнянні з аналогічними процесами в інших регіонах Російської імперії.Оскільки це відбувалося в період гострої політичної боротьби (у т.ч. навколо реформи), для дореволюційної історіографії характерні полемічність та плюралістичність поглядів щодо доцільності та можливих наслідків аграрних перетворень П.А. Столипіна. Наприкінці 80-х - на початку 90-х років зявляється ціла низка публіцистичних статей, в яких були переглянуті усталені погляди на реформу. Аврех стверджував, що в умовах збереження поміщицького землеволодіння реформа була приречена на поразку. В цілому позитивно оцінивши реформу, автор звернув увагу й на такі її наслідки, як зростання соціальної напруги на селі та поглиблення соціальної диференціації південноукраїнського селянства. Вийти з общини (із землею) було практично неможливо - треба було дістати згоду 2/3 домогосподарів.Напередодні Столипінської аграрної реформи переважна більшість селян Катеринославської губернії вела сільське господарство на общинній землі, користуючись нею без права приватної власності. Місцева еліта Катеринославщини взяла активну участь у роботі Особливої Наради з потреб сільськогосподарської промисловості та зайняла помірковано-реформаторські позиції, пропонуючи одноосібне землекористування та обмеження прав общини на користь окремих селян без руйнування першої. Столипінська аграрна реформа проходила на території Катеринославської губернії в 4 етапи (підготовчий, столипінський, пост столипінський та воєнний). Були прийняти перші законодавчі акти (серед них вирішальна роль належить “Указу 9 листопада” 1906 року), які дали правові можливості для початку реформи, а на Катеринославщині були у рекордно короткий термін відкрито землевпорядні комісії - установи, які здійснювали перетворення. На третьому етапі (1911-1914) в Катеринославській губернії відбулось зниження обсягів землевпорядних робіт.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ